У моєї мами просто жахливий характер, через який з нею не спілкуються багато наших родичів. Справа в тому, що мама надто прискіплива, і це з її боку невиправдано. Свій характер “на любителя” мама показала і по відношенню до моєї дружини. Ще з моменту знайомства мама робила їй їдкі зауваження, але я заспокоював дружину, говорячи, що мама так спілкується просто. Згодом поведінка мами лише погіршилася. Вона могла заявитися до нас без попиту, пройти по дому і пройтися всіма «мінусами» моєї дружини в господарстві.
Якось Олені це набридло так, що вона сказала, щоб моя мати більше до нас не приходила. Я її розумію, я б теж із моєю мамою довго не простяг. Коли у нас народилася дочка, дружина заборонила моїй мамі навіть на вписку з’явитися, щоб вона не чула зайвих коментарів з приводу того, як вона тримає дитину, і як з нею звертається. Доньці було вже 2 місяці, а моя мама бачила її лише на фотографіях. Якось дружина залишила доньку зі мною, сама поїхала до поліклініки. Її не мало бути дві години, і я вирішив скористатися нагодою, запросити маму на зустріч із онукою.
Чи варто говорити, що мама з порога пройшлася вміннями Ленки забиратися?! Вона прямо всі кімнати обійшла і вказала на всі недоліки. Просидівши 2 години з онукою, мама відмовлялася йти, як би я їй не пояснював, що все це через неї, і їй слід бути обережніше, щоб це не стало її останньою зустріччю з онукою. Мама не йшла, зате прийшла Олена. Її ніби з ланцюга зірвало, коли вона побачила свекруху. Олена почала кричати, щоб вона забиралася, а я не витримав і негарними словами «заспокоїв» дружину. Олена виставила нас обох за двері. Я вже четвертий день живу з батьками. Сподіваюся, дружина незабаром прийме мене назад.
