Моєю головною мрією після того, як ми з моїм хлопцем почали зустрічатися, було те, що ми разом зможемо побудувати міцну і люблячу родину, де всі довірятимуть один одному і поважатимуть. Справа в тому, що я сама не з благополучної родини. Моя мама пішла від батька, коли мені було лише 5 років, і я одна залишилася з батьком, який від горя пристрастився до алкоrолю, і був для мене не найкращим батьком. Пощастило , що мені тоді на допомогу прийшла моя бабуся, яка і дбала про мене все моє дитинство. Побачивши все це, я дала собі слово, що в моїй сім’ї такого не буде, але слово я не змогла стримати, а все через один неща сний випадок, під час якого по мер мій чоловік.
Цей коաмар співпав за часом із моєю ваrітністю. Я пообіцяла йому, що наша дочка не відчує відсутності будь-кого чи чогось, адже я забезпечу їй краще життя, у неї буде все, що вона тільки забажає, і я обов’язково зроблю її найщасливішою. Цього разу свою обіцянку я дотрималася, працюючи на двох роботах, я забезпечила доньку всім. З дитинства у доньки залишилися винятково позитивні спогади. Вже через стільки часу вона встигла собі чоловіка знайти, до речі, дуже гарного хлопця, та переїхати жити з ним. Я спокійно залишилася доживати своє життя у моєму рідному містечку.
Тут у мене багато подруг, а з недавніх пір я помітила, що я сподобалася моєму сусідові, Феді, самотньому чоловікові, який, як і я, втратив кохання всього свого життя в нещасному випадку. Несподівано для мене, як тільки про це дізналася моя дочка, вона почала обурюватися, мовляв, які у мене в цьому віці стосунки можуть бути, мені треба побільше вдома сидіти і не висуватись вкотре. Мені якось сумно, що дочка думає, що я не заслужила мати власне щастя, але все ж таки я рада, що хоча б сама дочка виросла щасливою, за її життєвих обставин…
