В мене дуже цікава сімейна історія. У нашій сім’ї заведено, що всі старші сини стають священиками. Священиком був мій батько та мій дід. Родом я з невеликого села, яке знаходиться в мальовничому куточку нашої країни. З дитинства всіх дітей у нашій сім’ї (всього їх шестеро) виховували в релігійному дусі. Мене, як старшого в сім’ї, особливо змушували читати Біблію та знати молитви напам’ять. Щонеділі наша велика родина відвідувала церкву. Було якесь особливе умиротворення у чітко розписаних буднях, жили ми небагато, але дружно та спокійно.
Я прийняв своє майбутнє, як щось зрозуміле, виконував усі настанови дорослих. Але коли настав час здобувати духовну освіту, сталося щось несподіване – я закохався. Моє серце вкрала білява красуня з нашого села. Шлюб ніяк не заважав здобуттю духовної освіти, просто Катя була проти. -Я не збираюся з тобою тут стирчати все життя! Я хочу, щоб ми подорожували та насолоджувалися життям, вибери нормальну професію! Після появи Каті в моєму житті я опинився між двома вогнями.
Батьки готові були від мене відмовитися через це, найбільше обурювався дід. -Через мирські насолоди хоче порушити наші традиції! – бурчав він. Катя казала, що кине мене, якщо я оберу духовний шлях. Вибір був нелегкий. Але серце потяглося до кохання. Ми з Катею поїхали, я став економістом, працюю в одному офісі. У нас із нею двоє дітей. Щиро кажучи, я встиг пошкодувати, що обрав цей шлях. Найбільше зараз я сумую за нашою сільською церквою, де я завжди міг знайти умиротворення.
