Мій син завжди відрізнявся своїми розумовими здібностями, бездоганним зовнішнім виглядом та манерами. Дівчата за ним завжди бігали натовпами, а він на них уваги не звертав у школі, був зосереджений на уроках. Коли Діма познайомив мене зі своєю дівчиною, вона мені одразу не сподобалася. Я сказала про це Дімі наодинці, але він сказав, що вона мені з часом сподобається. Після весілля молодята почали винаймати квартиру. Очі мої б не бачили, як Таня господарством займається! Якось я поїхала до них у гості, і перше, що я помітила – пилюка, брудна одежа на кожному кутку, гора немитого посуду.
Коли ми збиралися вечеряти, мій син помив кілька тарілок, поставив на стіл, а Таня тим часом лежала на дивані з телефоном у руках. Мене це просто вивело з себе, але я не подала вигляду, щоб не зіnсувати нам усім вечір. Потім я знову поговорила з сином із цього приводу, цього разу він сказав, що Таня просто втомилася на роботі, і її нема за що зви нувачувати. Я і з цим упокорилася, але наступний удар я не змогла вистояти.
На восьме березня мій син подарував мені одну трояндочку! І це при тому, що він заробляє більше ніж середньостатистичні пари разом. Я ж його мати, як він міг так зі мною вчинити? А знаєте, що мене остаточно добило? Розповідь невістки наступного дня: – Діма мені такий букет учора подарував… із 55 троянд! 5 – моє улюблене число, – хихотіла вона сидячи навпроти мене в кав’ярні. А що не 5 троянд, а 55? Чому мені не 71? Я люблю 7. Ох, загалом, не знаю, чим я заслужила таке ставлення до себе, але добре… подивимося, що буде далі.
