Я винаймаю кімнату в квартирі, де в другій кімнаті живе сама господиня – жінка років на десять старша за мене. Мені здається, що кімнату вона здає не через гроші, а через самотність. Інакше я не можу пояснити її нав’язливе бажання набитися до мене в подруги. А ось у мене бажання з нею дружити. У нас зовсім різні інтереси, і після приходу додому мені хочеться просто помовчати і займатися своїми справами. Коли я винаймала цю кімнату, мене порадувала ціна та умови. У нас у кожної своя кімната, спільна кухня та санвузол. Ось на цій кухні на мене постійно і чекає сусідка, намагаючись зав’язати розмову. Я з ввічливості відповідаю, що це мені не цікаво.
Але сусідка ці мої натяки ігнорує, вдаючи, що нічого не відбувається. Вечорами варто мені прийти з роботи, вона починає витися навколо мене. Якщо я заходжу до своєї кімнати, вона починає постійно стукати, пропонуючи то чай, то подивитися разом щось. Я, чемно відмовляюся, бо дуже втомилася і хочу відпочити. Але сусідка йде лише для того, щоб через якийсь час знову повторити свою спробу. Вона дуже доброзичлива, але при цьому дуже нав’язлива для мене, мабуть, я зовсім не та сусідка, яка була їй потрібна. Вона сама працює з дому і, судячи з її поведінки, страждає на дефіцит спілкування, який намагається заповнити за мій рахунок.
Не знаю, чому у дорослої людини у її віці немає друзів або хоча б знайомих, з якими вона могла б спілкуватися, я не питала, бо не хочу зближатися. Мені не цікаво її слухати, розмовляти самій також не хочеться, і дивитися з нею фільми нудно. Моє терпіння вже на межі. Я кілька разів намагалася їй акуратно пояснити, що не хочу з нею дружити та спілкуватися. Але натяки вона не розуміє, а грубити я не хочу. Боюся, що вона мене просто виселить. Тим більше, тут дуже хороші умови. Не знаю, що робити, на роботі я втомлююся, а вдома не відпочиваю.
