Наш сусід не хотів мені віддавати наш же шуруповерт, бо я його зламаю, а йому потім звітувати перед моїм чоловіком. Навіть дзвінок чоловіка не допоміг. Поки він не повернувся із відрядження, сусід так і не віддав інструмент. Тепер ніколи нічого йому позичати не будемо. Він – самотній чоловік, приблизно років сорока. Живе один. Періодично чоловік із ним перекидався парою фраз щодо машин чи якихось інших побутових питань, але на цьому все спілкування й закінчувалося. Я, з ним взагалі не спілкувалася, тільки віталася, коли бачила в під’їзді. Він відповідав на вітання і все більше ніяких контактів. Останні півроку сусід робив ремонт.
Але сусід не зловживав нашим терпінням, вечорами та вранці у вихідні не шумів, тому приводів лая тись не було. У цей же час він позичив у чоловіка деякі інструменти. Коли мені знадобився шуруповерт, я довго не могла його знайти. Обшукала всю квартиру, тільки потім додумалася зателефонувати чоловікові, який перебував у відрядженні, і спитати про цей самий шуруповерт. Мені привезли комод, який я хотіла зібрати та поставити на балкон. Чоловік відразу згадав, що давав шуруповерт сусідові, і він взагалі давно мав його повернути.
Поки чоловік був у відрядженні, сусід один раз заходив, але почувши, що чоловік у від’їзді, вибачився та пішов. Я пішла до сусіда, сказала, що хочу отримати назад наш шуруповерт і здивувалася від питання “навіщо?”. Він повідомив, що інструмент не віддасть, бо я його неодмінно зламаю, а мій чоловік потім із нього спитає. Ні вмовляння, ні поrрози на нього не діяли, навіть дзвінок чоловіка, який підтвердив, що мені можна віддати шуруповерт. Відповідь була одна – у чоловіка взяв, чоловікові і поверну. Я була в люті, але зробити нічого не могла. Довелося чекати на повернення чоловіка. Тепер я з ним навіть не вітаюся. А навіщо, якщо він мене не приймає за людину?
