Ніколи не думала, що доведеться дочку від свекрухи боронити. Дочка у мене мрія будь-якої матері. Я це говорю без перебільшень. Вона ніколи не доставляла нам із чоловіком проблем. З першого класу чудово вчилася, прагнула по дому допомагати. У нас дуже довірчі та добрі стосунки. Вона сама підготувалася до державних іспитів і вступила до бюджету на юридичний факультет, у результаті закінчила його з відзнакою. Кіра завжди була предметом моєї гордості. Рік тому Кіра почала зустрічатися з колегою.
Вадим мені одразу сподобався, хлопець працьовитий та відповідальний, саме такого хлопця я хотіла для своєї доньки. Місяць тому вони з Кірою одружилися, жити стали з батьками Вадима, адже вони мають великий будинок. Я думала, що й у сім’ї у них все буде чудово. Батьки зятя справили гарне враження. Але як тільки почалося сімейне життя, свекруха почала на кожному розі скаржитися на Кіру. Причина її поведінки – банальна заздрість. Її дочка вискочила заміж у 18, у неї ні двору, ні колу. Я терпіла все це, а потім не витримала і сказала:
-Може вистачить співати казки про те, що моя дочка нічого додому не вміє? Я Кіру добре знаю. – Якщо продовжуватимеш себе так поводити, Наталю, тільки дарма зіпсуєш стосунки з усіма. Якщо це не припиниться, я наполягатиму на тому, щоб Вадим з Кірою переїхали. Фінансово ми всім їм допоможемо. Наталя заткнулася, сподіваюся, вона мене зрозуміла.
