Мені зараз 46, а чоловікові – 48. Ми почали зустрічатися ще в універі, і ось досі любимо одне одного, як тоді. Де ми тільки із чоловіком не жили! І в гуртожитку, і в знімній однокімнатній квартирі, поки не накопичили достатньо коштів на своє житло. Чоловікові довелося рано влаштуватися на роботу, щоб якнайшвидше накопичити на квартиру, проте ні за своєю професією, ні за іншою він не міг заробляти стільки, щоб ми купили квартиру в найближчі 10 років, тому чоловіком було прийнято рішення поїхати на заробітки до Польщі. Так він і вчинив, і нарешті після 7 років жорсткої економії ми змогли купити собі заповітну трикімнатну квартиру.
Згодом у нас народилися дві доньки з різницею у рік. Вони росли розумницями, і обидві пізніше надійшли на юриста. Дівчатка вчилися на платній основі, тому ми з чоловіком працювали так само на максимумі своїх сил, щоб дівчатка нічого не потребували. Навчаючись на 4-му курсі, старша дочка привела до нас свого нареченого. Вони розписалися та вирішили пожити після весілля у нас. Місця у квартирі, в принципі, вистачало на всіх, тож особливих скарг у нас із цього приводу не було. Однак, це було не все. Через рік і молодша дочка зробила нам сюрприз: прийшла додому з ваg ітним животом та з нареченим.
Вони розписалися, і дочка вирішила, раз старша з чоловіком живуть у нас, то й вона зі своїм заважати не буде, тим більше, що вона жила сама у своїй кімнаті. Тепер я не знаю, як жити далі. Я все життя працювала, чоловік взагалі про відпочинок знати не знав, щоб на старості років нам було комфортно жити в нашій оселі, а тут у мене замість 2 виявилося 4 дітей у домі.
