Я завжди добре вчилася, після закінчення школи змогла вступити до університету у столиці. Батьки мені одразу дали зрозуміти, щоб я на їхню допомогу не розраховувала. Вони банально не мали фінансової можливості, щоб мене якось підтримати в цьому сенсі. Я на них за це не ображалася і намагалася досягти всього сама. На щастя, у мене все добре склалося. Навчалася я на бюджеті, здобувши спеціальність, знайшла роботу. Я зі своєї першої ж зарплати надіслала гроші батькам, дуже хотілося якось допомогти.
Вже сім років я в місті живу, я вийшла заміж, живемо у квартирі мого чоловіка. З батьками живе мій брат, який так само до батьківського дому привів дружину. Нині в них уже троє дітей. Мій брат ніколи ніде не працював, він та його сім’я живуть за рахунок моїх батьків. Батьки останнім часом відкрито кажуть, що мають намір залишити будинок Віктору. -У нього велика родина, а з роботою не складається, йому він потрібніший. А ти живеш на всьому готовому, ти заробиш, якщо раптом гроші та дах знадобляться. Щиро кажучи, мені рішення батьків здається дуже несправедливим. Останнім часом навіть спілкуватися з ними не хочеться.
