У нас із чоловіком зараз п’ятеро дітей, але як на світ з’явився наш п’ятий, знаємо лише ми з чоловіком, але я вирішила поділитися нашою історією з вами. Перша ваrітність у мене протікала як завжди. Єдине, живіт у мене зростав не щодня, а щогодини. Тоді я наро дила двійню, і всі родичі просто не знали, що й сказати від подиву, адже ні в мене, ні в чоловіка не було двійнят. Потім я наро дила хлопчика. Він став захисником наших дівчаток, хоч і був молодшим. 5 років тому я знову заваrітніла. Це мала бути наша четверта дитина, але тоді наші рідні турбувалися, як би у нас знову двійнята не народилася.
Вони боя лися, що ми п’ятьох не потягнемо. Я всіх заспокоювала, казала, що УЗД показує лише одного хлопчика. У призначений день я наро дила свого хлопчика, а наступного дня до мене в палату зайшла медсестра в сльо зах. Вона розповіла мені, що одночасно зі мною одна сімнадцятирічна дівчина наро дила хлопчика, а вранці вона написала від мову від малюка та зникла. Медсестра вмовляла мене забрати дитину до себе. Вона сказала, що його з моїм сином оформлять, як двійнят, і ніхто ніколи про цей випадок не дізнається.
Мені потрібно було порадитися з чоловіком, адже я сама не була проти п’ятої дитини. Побачивши малюка, чоловік розтанув, і виписалися ми з полоrового будинку з двома конвертами. Наш Андрій – справжня розумничка. Він дуже швидко всьому навчається, допомагає братам та сестрам у всьому. Ми ніколи не ставили і не ставимо різницю між дітьми, не поділяємо їх на свої та чужі. Родичі часто кажуть, що Андрій схожий на батька, а ми лише радіємо цьому. Андрій – наш найвірніший вибір із усіх.
