Із чоловіком ми прожили у шлюбі 10 років. У нас є син, який навчається у 4-му класі. Все було як у всіх: чоловік працював, я сиділа з дитиною і займалася будинком. Чоловік мав бізнес, який приносив нам стабільний дохід. Я працювала до декрету вчителькою, але більше на роботу не виходила, адже сенсу в цьому не було. Але одного разу сталося те, чого я й у страшному сні не уявляла: чоловік повернувся з роботи та почав збирати свої речі.
Мені здалося, що він їде у відрядження, тож я вирішила уточнити… Сашко заявив, що в нього з’явилася інша жінка – гарна, розумна, доглянута – і він іде до неї, адже вже втомився жити із дружиною, яка цілими днями сидить удома. Я не почала плакати. Допомогла йому зібрати всі речі – і зачинила за ним двері. Зателефонувала до своєї школи, сказала, що хочу повернутися.
Протягом півроку підготувалася до атестації, посіла перше місце і тепер претендую на місце заступника директора. Дивно, але без чоловіка мені полегшало. Зараз я маю можливість присвячувати весь свій час собі та синові, радію життю, роблю все, що захочу. Більшість часу я присвячую роботі над собою. Можу з упевненістю сказати: бути самотньою матір’ю – не так вже й страшно. Куди краще, ніж почуватися прислугою.
