Спочатку нашу сім’ю утримував мій чоловік, але потім з ним стався нещасний випадок на будівництві, він більше не міг працювати. Тут наша сім’я опинилася у дуже скрутній ситуації. Я прийняла непросте рішення, вирішила з подругою поїхати на заробітки до Португалії. Жодного іншого виходу я з цієї ситуації не бачила. Я пропрацювала на чужині 10 років, увесь цей час забезпечувала своїх синів та чоловіка.
На жаль, можливості відвідати батьківщину не було. Тільки недавно стало відомо, що не стало мого чоловіка, тоді я зібралася, щоб вирушити на похорон. Як виявилось, сини не надто були раді моєму приїзду. – Сподіваюся, що ти скоро поїдеш, – заявив мій старший син, коли закінчилася похоронна процесія. – Але я не планую їхати. – А де ти житимеш? -У себе вдома, звичайно.
– Але нам тут із братом ледве вистачає місця, мамо, тут немає місця для тебе. Тобі доведеться ночувати на літній кухні. Тепер я розумію, що я сама виховала таких несамостійних, маминих синочків . На щастя, у мене були накопичення, які я витратила на ремонт та утеплення літньої кухні, тепер мешкаю тут.
