Якось увечері приходить до мене моя сусідка Зоя і запрошує на свій ювілей. Для мене це було дуже дивно, бо ми з нею особливо не спілкуємось. -На святі будуть лише всі свої, близьке коло. -Якщо близьке коло, то навіщо ви нас кличете, ми ж практично не спілкуємося. -То ви ж мої улюблені сусіди. Мені стало ще незрозуміліше, що Зоя несе. На мить мені здалося, що вона нас з кимось плутає, але потім справа пішла про мого чоловіка. – Просто ваш чоловік такий веселий та смішний. Мені здається, що він розбавить наш вечір.
-Від куди ви взагалі знаєте мого чоловіка? -Так я все чую . У нас стіни настільки тонкі, що я знаю всі подробиці вашого життя, ніби ми в одній квартирі живемо. І тут мені Зоя почала подробиці розповідати про те, що їсть мій чоловік на сніданок, що він любить робити під час відпочинку. Вона навіть знала про те, яку пісню він співає, поки миється. – У мене на ювілеї будуть тільки сестра розлучена та подруга незаміжня. Тому нам дуже важлива чоловіча компанія. -Якщо ви все так добре чуєте, то напевно знаєте, що чоловік поїхав у відрядження. -Як шкода … А коли ж він повернеться?
– Не скоро, але на ювілей точно не встигне. Я можу прийти. -Та ні, так не потрібно. Ви без чоловіка нам не потрібні. У мене від обурення просто очі на лоба вилізли. Я одразу зателефонувала чоловікові, розповіла те, що відбувається. Ми цю квартиру винаймали в оренду, так що нам не важко буде просто знайти собі іншу, щоб більше не бути улюбленими сусідами Зої. Мене досі вражає те, як Зоя нахабно просила мене привести на її свято життя мого чоловіка. Тим більше з огляду на те, що в неї в гостях будуть якісь незаміжні невдахи, які точно постараються пофліртувати з моїм чоловіком.
