Марина поставила каву на стіл і подивилася у вікно. Через вулицю знаходився парк. Там, на лавці біля тротуару, розмістився старий. Старий, бру дний одяг. “Напевно, йому холодно, і він голодний”, подумала дівчина і виходячи з кафе взяла з собою чай і кілька булочок. Чоловік, який був не таким і старим, був дуже здивований гостинцю. Зі сльозами на очах, він подякував дівчині і взяв частування. Повертаючись з роботи, Марина, проходячи повз парк, побачила, що бездомний так само сидить на тій же лавці. Підійшла до нього. – Чи можу я вам чимось допомогти? – Запитала вона. – Я лише сів відпочити, доню. – А ходімо до мене, – запропонувала вона. – Чаю гарячого вип’ємо. Холодно. Той трохи подумав і погодився.
– Розкажіть про себе, Петро Іванович, – запитала Марина, коли вони повечеряли . – Та нема чого розповідати. Дружина упокоїлася два місяці тому. Дітей не нажили. А після неї її родичі виrнали мене з дому. Потім старий розповів, що він із дружиною багато подорожували. Марина зрозуміла, що чоловік дуже освічений за його промовою, за способом викладу своїх думок. Дівчина поклала гостя спати у вітальні. Не стала виrаняти того надвір на ніч дивлячись. Вра нці, коли дівчина прокинулася, Петра Івановича вже не було у квартирі. Після закінчення роботи Марина кілька разів обійшла парк у пошуках Петра Івановича, але його не було ніде.
Пройшов тиждень. До неї у двері хтось зателефонував. Відкривши Марина дуже здивувалася, побачивши Петра Івановича. А здивувалася, бо перед нею стояв не обір ванець, а солідно одягнений чоловік. З букетом, тортом та пляшкою червоного. – Запросиш? — спитав він, побачивши Марину, що витяглася. – Так, звичайно, проходьте, Петро Іванович! – сказала дівчина. – Мариночко, я маю перед тобою вибачитися, – почав він. – Я трохи злукавив, розповідаючи про себе. Про дружину, про подорожі – все правда. Ось тільки і з будинком у мене порядок, і бізнес, розкручений, є. Але мені потрібний спадкоємець. Хочу, поки ще є сили, підготувати того до управління бізнесом. Тому й наважився на таку авантюру. Так Марина стала спадкоємцем Петра Івановича.
