Нещодавно нам зателефонувала свекруха і каже чоловікові: – Паш, тут Світлана вирішила в місто переїхати, допоможи їй спочатку з житлом і роботою. Знаю, у тебе там знайдеться місце для сестри. Чоловік із села. Він простий хлопець, який досяг всього сам. Коли ми зустрілися, обидва були на мілині. Точніше, у Паші була стара машина, орендована квартира і робота, щоправда не високооплачувана, але в його роки це було те, що треба. Потім ми разом досягли всього, що маємо зараз. Точніше, це здебільшого заслуга Паші. Він завжди казав, що побудує найкраще життя для мене та наших дітей. Нещодавно у нас народився синочок, у нас є нова іномарка, 2-кімнатна квартира. Ми збираємося переїхати на квартиру просторіше. Світла ж жила на селі донедавна.
Вона завжди була амбітною дамочкою. Хотіла жити багато, при цьому не працюючи. Коли вона переїхала в місто, перші два тижні прожила у нас, але потім чоловік помітив, що Світлана не особливо парилася щодо роботи, і взяв все в свої руки. Він влаштував Світлану касиром у маленькому супермаркеті по сусідству і винайняв квартиру для неї. Зарплати Свєти вистачило б на квартиру, на їжу та навіть на комуналки, але Паша взяв комунальні на себе. Через 4 місяці нам зателефонувала господиня будинку Свєти. Вона попросила сплатити борг за 3 місяці. Виявилося, Світлана звільнилася з роботи вже через тиждень. Ми з чоловіком вирішили серйозно з нею поговорити.
– Мені не потрібна робота, потрібен чоловік, зрозумійте ж ви, – заявила Светка. – Чоловік з неба не впаде, постарайся відбутися в житті самостійно, і тоді ти притягнеш людей у своє життя, – порадив Паша. – Купи мені квартиру, тоді я знайду заможного мужика, – Світлана шокувала нас. Тут я не стрималася: – Світлана, Паша і так тобі квиток у життя подарував. Ти маєш скористатися цією можливістю. Просто так ніхто тебе заміж не покличе. Після цього Паша знову влаштувала Світлану на роботу. Вона платила за свою квартиру і, на щастя, схаменулась. Переглянула свої погляди. Вже через півроку вона влаштувалася на роботу якомога престижніше. А щодо чоловіка… Я думаю, у неї все ще попереду.
