Ніколи не забуду той день, коли я зовсім одна опинилася на вулиці. Звичайно, така ситуація виникла не за один день, але досить швидко, щоб я не встигла її передбачити. Мені було 13 років, коли не ста ло моєї мами. Поки вона була жива, я жила забезпеченим та безробітним життям звичайної дитини. Але потім хво роба за кілька місяців забрала жи ття найдорожчої людини. Тато тяжко переживав втра ту матері і весь поринув у роботу. Ми й раніше не були близькими, а тут він зовсім відсторонився від мене. Згодом склалося так, що кожен із нас просто займався своїми справами.
Минув рік і одного прекрасного дня на порозі нашого будинку з’явилася тітка Оля. Все в хаті змінилося після її появи. Вона одразу почала встановлювати свої порядки. Я їй одразу не сподобалася, і вона кожним своїм жестом явно давала зрозуміти, що я зайва у домі. Але я й припустити не могла, що вона насмілиться мене виrнати. Справа була в грудні, той вечір був особливо морозним. Тітка Оля розлютилася через немитий посуд.
-Набридла сидіти у нас на шиї, у твоєму віці вже працюють! – kричала вона. У результаті вона грубо схопила мене за плече і витягла надвір без куртки. Батько, що сидів на кухні, навіть не ворухнувся. -Іди до своєї бабці! Двері зачинилися. Я спочатку була вражена. У той день я мала всі шанси замерзнути, якби добрий сусід не дав грошей на таксі і не проводив би. Бабуся прийняла мене з розкритими обіймами. З того часу минуло три роки. Тітка Оля поkинула тата, і він хоче помиритися, але я поки що не готова.
