Ніна тихо відчинила двері й увійшла до квартири, бо не хотіла розбудити свою маму. Вона повернулася дуже пізно з танців, зайшла на кухню та налила склянку води. Але мама почула кроки своєї доньки та вийшла до неї. Вона сказала, що батько давно вже спить і може не хвилюватися. Але донька була не в собі, і мати зауважила, що донька nлаче. Дочка була нерозділено закохана в одного хлопця. І щоразу після вечірки він проводжав іншу, розбиваючи сер це Ніні. Вона більше не могла терпіти таке ставлення. Щодня вона поверталася зі сльо зами на очах і від цього стра ждала її мати.
Світлана Миколаївна заспокоювала доньку та говорила, що не треба зациклюватись на одному хлопці. Адже вона була красивою, стрункою і ніжною дівчиною. Щоб заспокоїти доньку, мати розповіла історію зі свого життя. Світлана теж була закохана в одного хлопця і думала, що краще за нього немає нікого на світі. Цей хлопець був світловолосим, кучерявим та з блакитними очима. Той хлопець також не помічав її. Усі дівчатка у дворі бігали за ними, бо він був дуже гарний. Мати теж завжди плакала і стра ждала, що її коханий не звертав на неї уваги.
Вона теж таїла все в собі і не розповіла про свої почуття тому хлопцеві. Хлопця звали Ігор, він зустрічався з усіма дівчатами поспіль і змінював їх щодня. Світлана невдовзі вирішила, що так жити вона не може і треба закінчити з цією історією. Вирішила вона поїхати влітку до села, щоб бути подалі від нього. Через деякий час вона його забула і почала жити своїм повсякденним життям. Після цієї розповіді донька зрозуміла, що той хлопець теж не вартий її кохання.
