Світлана була з тих красунь, якими хочеться лише милуватися. Дивитися та захоплюватися. Андрій був молодший за неї на два роки. Вони росли на одному дворі. У дитинстві різниця у два роки більш ніж відчутна. Час пролетів швидко і одного разу Андрій з жа хом дізнався, що його Світлана, його ангел, вийшла заміж. Якось, після дискотеки в їхньому селищному БК Андрій прокинувся у ліжку з Томою. Потім лишився ще на одну ніч, потім ще на тиждень. Потім з’ясувалося, що Тома ваrітна. Пішли до РАГСу і розписалися. Прожили разом півроку. Андрій не виніс напористої та безкомпромісної вдачі Томи і втік до облцентру. Приїхав лише на виписку з полоrового будинку, прийняв свою дочку, чесно взяв на себе зобов’язання щодо аліментів та повернувся до облцентру.
Приїжджав на свята. Привозив подарунки дочці. А з колишньою дружиною Томою стосунків не підтримував. Вдруге Андрій одружився за п’ять років. І знову не було між ними кохання. Ніхто не міг замінити Світлану в серці Андрія. З другою дружиною він розлу чився через десять років, коли дружина знайшла втіху на боці. Якось, приїхавши до своїх батьків у відпустку, Андрій зіштовхнувся зі Світланою на ринку. Вона майже не змінилася. Так само манила, як магніт, до себе Андрія. – Привіт, Світлана! А ти чому у чорному? – Привіт, Андрюша. Рада зустрічі. А в чорному, бо овдо віла вже півроку. – Ходімо, я тебе проведу… Світлана погодилася зустрітись з Андрієм у парку.
Щойно Андрій почав говорити про своє кохання, як жінка перебила його: – Андрюша, я все розумію. Трохи дивно, що ти наважився… – Світлана, я тебе люблю з дитинства! Кохав завжди! Люблю зараз! Тоді я втратив тебе через свою нерішучість! І не хочу втратити знову! Виходь за мене заміж! – Андрюша, не квапи мене, будь ласка. Почекай трохи. – Скільки? – Сама не знаю. – Добре. Я чекатиму на тебе стільки, скільки треба. Але якщо з одруженням необхідно почекати, то в дружбі чекати не треба… Щовихідних він приїжджав до батьків. Із подарунками для Світлани. Одружилися вони за рік… Вже багато років живуть у коханні та злагоді. Дітей та онуків, на своїх та чужих не ділять. Світлана часто дякує Богові за те, що хоч і відібрав у неї одного, але натомість дав іншого чоловіка. Люблячого та гідного. Якого вона знає змалку.
