Нещодавно мені зателефонувала тітка і, не привітавшись, перейшла до справи. Вона хотіла, щоб я влаштувала Надю до себе на роботу. Я поговорила із директором. Він сказавши, що може взяти її секретаркою. Тітку така робота не влаштувала. Альо двоюрідна сестра все одно приїхала і почала працювати. Через рік її підвищили завдяки моїй наполегливості. Надя зазнала. Почала бігати у директора на побігеньках і про все доповідати. Як тільки вона пішла далі кар’єрними сходами, я зареклася їй більше не допомагати. Тут знову тітка про мене згадала, просила зробити проект замість Наді. Я відповіла, що мушу відмовити, і сама претендую на це місце.
Тітка почала сва ритися, казала, що я вся в матусю пішла, як не соро мно відмовляти матері-одиначці! Наступного дня зібралося все керівництво, щоб обрати нового начальника відділу. І що сталося? Я туди не потрапила! Збиралася виходити з дому, а замкова щілина чимось забита. Провернути ключ у замку не вдалося. Коли нарешті відчинили двері, сусід покликав мене до себе. Виявляється, у нього камера в коридорі висить, отож бачив, як моя тітка з надією пластиліном затикають мені замок. – Це як холодне зварювання. Зазвичай таким чином мс тять сусідам, які ночами спати не дають, — сказав сусід.
На збори я, природно, спізнилася. Але на обговорення потрапила. Я відчинила двері і увійшла до кабінету, не звертаючи уваги на гнильну тираду присутніх, вставила флешку у комп’ютер. Директор побачив усе, що відбувалося у мене на сходовому майданчику вранці і дозволив презентувати свій проект. На жаль, мене не підвищили, як і Надю. Мій проект директору дуже сподобався, але він вирішив узяти на цю посаду чоловіка, на випуск, якщо я в декрет піду. А сестру звільнили з роботи за nідлість. Я вважаю, що директор вчинив із нею дуже справедливо. Тітка, звичайно, була люта, і по всьому селищу чуйно рознесла, як я її доньку обра зила.
