Близька подруга Валя для Олени була ще й сусідкою по сходовій клітці та дружили вони з дитинства. Вони були різними, можливо це й обумовлювало їхню довгу дружбу. Олена була активною. Валя спокійною та розважливою. Якось у старшій групі в дитсадку їм обом сподобався новенький хлопчик. У старших класах Валя стояла скромно в куточку, налаштовуючись, як краще звернути на себе увагу, зате Олена встигала за цей час потанцювати з гарними хлопцями, у тому числі й тим, хто подобався Валі.
Хоч це було своєрідне суперництво, але дружити дівчата продовжували, бо хлопців багато, а найкраща подруга одна. У дев’ятому класі на випускному вони мало не посварилися через гарного хлопця з паралельного класу, який подобався Валі. Того вечора дівчина була чудова, і він, перехопивши її погляд, вирішив запросити на танець. Хлопець йшов усміхаючись, дивився на неї і тут його перехопила Олена та закрутилась у танці. Сльози та образа зупинили Валю, вона розвернулась і вибігла з актового залу.
Вона плакала на ганку, коли до неї підійшла Олена і тихо сказала: – Валю, пробач мені, я і не зрозуміла, що він до тебе йшов. Скажи, він тобі подобається цілком серйозно, чи ти просто хотіла потанцювати з ним? Вибач, подруго, більше такого між нами ніколи не буде. Давай присягнемося, ніколи один у одного не виводити хлопців. Вони обнялися, потім на знак того, що беруть клятву, потиснули один одному руки і, сміючись, повернулися до зали. Після цих подій Олена теж знайшла собі гідного хлопця. Подруги знову почали нормально спілкуватися.
