Ольга Петрівна накрила стіл і з нетерпінням чекала онука. Сьогодні був особливий день, він збирався познайомити жінку зі своєю нареченою, за місяць молодята планували весілля. Христина виявилася дуже усміхненою та приємною дівчиною. На диво, вони дуже швидко порозумілися з Ольгою Петрівною. -Ой, приходьте і ви якось до нас у гості! Та хоч наступного тижня! – запропонувала дівчина. – Зрештою, ми ж скоро породнимось, я вас з мамою познайомлю. Впевнена, ви порозумієтеся! Коли вечір знайомства закінчився, провівши наречену, Ігор поцікавився: -Ну і як тобі моя обраниця, бабусю? -Чудова дівчина, смак у тебе що треба!
Наступного тижня Ольга Петрівна справді прийняла запрошення Христини та вирушила до неї у гості. -Ой, а мама з роботи спізнюється, ви проходите, сідайте, я зараз чайник принесу! Стіл уже був гостинно накритий. Ольга Петрівна сіла і погляд випадково зачепилась за сервант. Там красувалося фото чоловіка, навіть на відстані вона впізнала обличчя. На ногах, що не гнуться, вона підійшла до серванта і взяла в руки фото. Це безперечно був її перший чоловік Іван. Вони лише два роки жили разом, але від нього у Ольги була єдина дочка, яка була матір’ю Ігоря.
Коли Христина повернулася до кімнати, Ольга з тремтінням запитала: -А хто це? -Мій дідусь. Ольга схопилася за серце. -Ольга Петрівно, що трапилося? – захвилювалася дівчина. -Ви не можете одружитися з Ігорем! Іван і його рідний дід. На мить повисла тиша, а потім Христина посміхнулася. -Ось цей збіг, як же світ тісний! Все гаразд. Але він не мій рідний дід, він з бабусю одружився, коли мама підлітком була. Вони познайомилися після сме рті мого рідного дідуся. Цю кумедну історію Христина та Ігор потім і дітям своїм розповідали.
