Коли свекруха весь час дорікала мені, що я нічого робити не вмію, то я вирішила пожартувати з неї. Налила їй її власного борщу і сказала, що сама приготувала. І ось що було в результаті

ПОЛИТИКА

Знаєте, є такі люди, які завжди і всім незадоволені. Саме до таких людей і належить моя свекруха. Щоб я не робила, як би не намагалася, все одно я їй догодити не могла і була найгіршою дружиною та господаркою на світі. Коли ми з Льошею тільки почали жити разом, то мати Льоші, Євгенія Олександрівна, одразу ж дала мені зрозуміти, що я їй дуже не подобаюсь. Ось не подобаюсь і все! Вона взагалі була незадоволена тим, що я з’явилася в житті її сина. Адже раніше він належав лише їй та все. А тут прийшла я і забрала у неї її обожнюваного синочка. А потім ми з Льошею одружилися. І Євгенія Олександрівна зрозуміла, що так просто їй мене не позбутися. Отоді вона й вирішила, що зі мною треба щось робити: треба робити з мене людину. Почала моя свекруха з того, що почала приходити до нас щодня і дивитись, що і як я роблю.

Виявляється, Льошенька повинен щодня їсти суп – щоб не було гастриту. Підлоги я мала мити теж щодня – щоб її улюблений синок не дихав пилом. А ще я повинна була гладити шкарпетки її синочка! А як же – щоби не було грибка. Я була просто шокована такими вимогами. Але Льоша виправджував маму додому і казав їй, що я чудова дружина і його все в мені влаштовує. Це трохи заспокоювало мою свекруху, але ненадовго. Потім вона приходила до мене з новими вимогами: щоб я кип’ятила білизну, робила закрутки на зиму. Навіщо? Адже ми їх зовсім не їли! Але мою свекруху це зовсім не цікавило! І ось одного разу мій Льоша заїхав до своєї мами, а вона йому дала банку щойно звареного борщу. Льоша завіз його додому.

Я перелила його в каструлю і поставила на плиту. Сама помила банку і віддала чоловікові: свекруха вимагала, щоб ми всі банки їй одразу ж повертали. Чоловік пішов на роботу, а в мене того дня був вихідний. Години за дві до мене з перевіркою заявилася свекруха. Вона одразу пройшла на кухню і побачила каструлю з борщем. Вона сказала: – Не може бути! Невже ти борщ зварила? Я вирішила пожартувати і сказала: – Так, зварила. – Насип мені. Спробую, що там у тебе вийшло. Я насипала борщу, нагріла його і поставила перед свекрухою.

Свекруха поїла трохи і сказала: — Це найжахливіший борщ, який я коли-небудь їла! Це ж просто жах! Хто тебе вчив так борщ варити? Я ж тобі скільки разів казала, що все треба класти до борщу по порядку. А ти одразу все кидаєш! Ось у тебе картопля розварилася, а буряк дуже жорсткий залишився. Ти просто продукти переводиш! Я дуже старалася не засміятися. Але в мене нічого не вийшло. Я почала сміятися як ненормальна. Тут свекруха все зрозуміла: вона зрозуміла, що їла свій борщ. Вона схопилася і втекла. Я не знаю, що буде далі, але я рада, що хоч так змогла провчити свою свекруху. Скільки з мене можна знущатися і говорити, що я нічого не вмію робити?!