З нашої родини зникло кохання, хоча ми з дружиною вже багато років одружені. Наше життя було красивим і повним романтики, але згодом почуття згасли. Ми стали жити як сусіди. Я намагався триматися подалі від дому, беручи на себе додаткові завдання на роботі та тікаючи до друзів на вихідні. Але мені було погано на серці від усвідомлення, що між нами більше нема почуттів. Подумавши, я поговорив із дружиною, і ми домовилися про розлу чення. Я залишив їй квартиру та сам виїхав.
Потім я переїхав до старої двокімнатної квартири, що дісталася мені у спадок від дідуся. Поки я повільно їхав зимовою дорогою з легкою ожеледицьою, я мало не збив жінку, яка йшла з важкою сумкою по узбіччі. Я зупинився і спитав, чи все з нею гаразд. Я запропонував її підвезти і вона погодилася. Вона сказала мені, що причиною її смутку було те, що вона застала свого чоловіка в ліжку з іншою жінкою, повернувшись із відрядження на день раніше. Вона зібрала свої речі і пішла, не знаючи, куди йти.
Я запропонував їй допомогу, і вона залишилася зі мною на кілька днів. Пізніше я винайняв їй квартиру на місяць, поки вона влаштувалася на нову роботу. Ми потоваришували, а за два роки почали зустрічатися, до речі, несподівано навіть для нас, адже такого ми й припустити не могли. Зараз ми одружені вже три роки і виховуємо дворічну дочку Алісу. Щоразу, коли на вулиці починає йти дощ і на дорозі ожеледиця, ми згадуємо наше знайомство.
