Сергій любив Надю, і його товариш, Артур, любив Надю, а дівчина віддала перевагу Сергію. Що тільки не робив Артур, щоб відвести Надю від товариша. І нашіптував Сергію, що Надя “не та дівчина”, і що в неї є інші шанувальники… Потім біг до Нади і стверджував, що у Сергія інша дівчина… Але ні Сергій, ні Надія не вірили жодному слову клепу А потім Сергій приголомшив друга новиною: Надія чекає на дитину. Тож він не став тягти з пропозицією. Артур тут як тут – чи впевнений Сергій, що ця дитина його? Товариш чітко відповів: “сумнів немає взагалі!” Що тільки не робив Артур, щоб весілля не відбулося. Але все було марно. У день розпису прийшов сумний. Був недовго. Привітав і сказав, що погано почувається, тому поплентався додому.
Якось Артур, коли Сергія не було вдома, прийшов до Нади, ніби випадково. Запропонував випити смачний чай із трав, який він сам приготував та приніс у термосі. Сказав, що хотів застати вдома Сергія, але не зміг додзвонитися, щоби попередити. Типа, хотів із найкращим другом випити пива. Але якщо так – то охоче поп’є чаю з його дружиною. Але раптом Надії стало поrано. Вона з термосом у руках побігла в туалет і випадково розлила чай, який готував Стас. Насправді це було зілля, яке зривало ваrітність. На щастя, Надя не виnила його.
Артур вирішив піти на крайні заходи: позбу деться Сергія, втішить Надю, і вона покохає його. Цього разу, у парку, він підсипав щось Сергієві до напою. Той знепритомнів. Потім Артур забрав сина у візку. Але дитина так горланила, що в нього голова розбо лілася. Тому він залишив малечу при вході до парку. А сам зник. Сергія знайшли непритомним. Його ледь відкачали. Немовля знайшли теж. На щастя, все обійшлося. Сергій хотів написати заяву до nоліції. Та дружина сказала: – Він любив мене. Залиш його, адже він сам себе вже покарав!
