Ми з чоловіком чекали на гостей. Мала приїхати невістка з онуками, а от сина ніхто й не запрошував. Приkро, що все складається так, але ніхто не ви нен. Він сам обрав собі такий шлях. Сто разів я благала його зберегти сім’ю, не розлу чатися, а йому хоч би хни. З Ангеліною Віталій розлучився понад трьох років тому. Тоді старшому синові було майже п’ять, а дочці лише рік. У нього вистачило совісті піти до коханки та кинути дружину з двома маленькими дітьми на руках. Ще тоді ми висловили свою думку і пообіцяли самі собі, що невістці допомагатимемо у всьому. А Віталік нехай живе, як хоче. Син обма нював дружину протягом тривалого часу. Спочатку безглузді затримки на роботі, потім несподівані відрядження, а потім кілька днів без причин додому не приходив.
Я чудово розуміла, що це вершина nідлості, бо знала, як важко вдома невістці з двома дітьми. Часто й мені доводилося приїжджати і допомагати хоча б із домашніми справами. І ось одного разу я стала свідком того, що приїхав мій син і почав пакувати валізи. Сказав, що йде до іншої жінки. Невістка так rірко nлакала, що мені хотілося обійняти її і забрати біль на себе, якби таке можливо було. Коли все це дізнався Микола, мій чоловік, то був у сказі. Він завжди говорив синові про сімейні цінності, вчив поважати та любити жінок. А тут такий поворот подій. Як же тепер будуть онуки без батька? Як старшому пояснити його раптове зникнення? Аліменти аліментами, а батьківське кохання не замінять жодні гроші.
Віталій переїхав до іншого міста і лише за кілька місяців зателефонував, щоб повідомити, що одружився. На весілля нас, звісно, ніхто не покликав. А ми б і не пішли, якщо чесно. Ми всіляко намагалися показати, що такий вчинок синові ніколи не пробачимо. Може, навіть не називати нас батьками, якщо немає поваги до нас. Рік тому дізналися, що у Віталіка народився син. Однак ми навіть дивитися на нього не будемо. Для нас онуки – лише діти Ангеліни. А синові сказали, що може розраховувати на нашу підтримку лише тоді, коли повернеться до нашої невістки. І цього року Різдво ми проведемо за столом з Ангеліною та онуками. Вона для нас просто бездоганна жінка. Жодні обставини не знищили в ній доброту, людяність, чуйність. Завжди приїжджає до нас у вихідні, у всьому допомагає, добрим словом і ділом. Як можна уникнути такої жінки?
