Одного ранку я прокинувся від звуку смс, в якому говорилося наступне: “Наталя не твоя дочка. Пробач мене, я більше не можу тобі бре хати” Спочатку я подумав, що це жарт чи якийсь сон, але потім зрозумів, що це реальність, і почав паніkувати. Я кілька разів намагався зателефонувати дружині, але вона не відповідала. Моя дружина народила нашу дочку місяць тому, і я був у захваті від того, що зараз маю дитину. Однак того ранку я зрозумів, що в цій історії щось не так. Я вирішив з’їздити в будинок батьків моєї дружини, щоб подивитися, чи там дружина з дитиною.
Коли я приїхав, моя теща відчинила двері, і я запитав її про місцеперебування моєї дружини, але вона не мала уявлення, де її дочка. Я обшукав будинок-але нічого не знайшов. Тоді моя теща припустила, що моя дружина може бути в будинку сестри. Я подзвонив їй, але не отримав відповіді. Коли я приїхав за адресою, моя дружина дійсно була там – сиділа з нашою дочкою. Вона пояснила ситуацію, зізналася, що піддалася штучному заnлідненню від анонімного до нора з тих пір, як мені поставили діаrноз безnліддя.
Моя дружина завжди мріяла про дитину, і вона дуже не хотіла, щоб я турбувався про те, що не зможу їй в цьому допомогти. Однак після народження дочки її почала мучити совість, і вона вирішила розповісти мені правду. Поміркувавши над усім, я пробачив свою дружину. Вона зробила це для того, щоб у нас були дитина і повноцінна сім’я. Я запропонував її сестрі, яка допомагала їй весь цей час, стати хрещеною матір’ю нашої дочки. Ми з дружиною вирушили додому разом – повні рішучості в майбутньому приймати всі рішення спільно.
