Я пропрацювала за кордоном 15 років, але вирішила повернутись додому, бо хотіла трохи пожити для себе. Я вірила, що досягла успіху в заробітку грошей, бо забезпечила своїх дітей квартирами та збудувала будинок для себе. Я купила скромні однокімнатні квартири для всіх дітей, а потім дозволила їм думати, як заробляти більше. Спочатку мої дочка та син були незадоволені, кажучи, що я могла б купити їм двійки. Однак, зрештою, вони, здавалося, змирилися з таким станом речей.
Тим часом я почала ремонтувати свій будинок, тому що знала, що не працюватиму вічно. Однак моя дочка була незадоволена моїм рішенням, тому що у неї була дитина, і вона хотіла, щоб я допомогла їм із чоловіком розширити житлоплощу. Я відмовила їй, і вона не розмовляла зі мною цілий рік. Мій син допомагав мені з будівництвом, і хоча я підозрювала, що він залишає собі частину грошей, які я надсилаю йому на будівельні матеріали, я нічого не говорила.
Протягом останніх трьох років, перш ніж повернутися додому, я відкладала всі свої гроші, бо знала, що на моїх дітей не буде великої надії, і я мала жити для себе. Коли я повернулася додому, моя дочка одразу ж прийшла до мене, сподіваючись на гроші. Однак я дала їй лише 100 євро, сказавши, що решту залишу собі. А ось мій син вдав, що все розуміє, але я знала, що він засмучений. Друга дочка теж обра зилася на мене. Я сама заробила ці гроші, непосильною працею, тож можу витрачати їх на свій розсуд.
