Коли ми з чоловіком переїхали до його тітки, моя мама попередила нас, щоб ми були обережні і не поспішали з ремонтом, але я заспокоїла її, що тітка Христина була доброю жінкою, яка обіцяла залишити нам свою квартиру у спадок. Ми жили там і дбали про неї та квартиру, оплачуючи комунальні послуги, але ми все ж таки відклали ремонт, який так хотіла наша тітка. Незабаром вона почала постійно нагадувати нам про це.
Якось я рано прийшла додому через головний бі ль і підслухала розмову тітки Христини і моєї свекрухи. Моя тітка висловила своє невдоволення тим, що ми ще не зробили ремонт, і планувала виселити нас, щоб поступитися нашим місцем сестрі мого чоловіка. Стало ясно, що моя тітка ніколи не збиралася передавати нам квартиру. Я почувала себе зрадженою та скривдженою.
Після сварkи зі свекрухою та тіткою ми з чоловіком вирішили переїхати до моєї матері. Я почувала себе розчарованою та нездатною нікому довіряти. Я не могла зрозуміти, як хтось може так погано поводитися зі своїми рідними дітьми, як це зробила моя свекруха. Незважаючи на те, що моя мама завжди була доброю людиною, я все ще мрію жити окремо. Життя навчило мене, що не всім можна довіряти – навіть членам сім’ї.
