Я працювала вихователем у дитячому садку, де нещодавно до нас у групу приєднався син моєї подруги Оксани. Якось я помітила, що Михайло дуже балакучий хлопчик, у якого в дитячому садку одразу з’явилося багато друзів. На прохання Оксани я уважно спостерігала за ним та про все доповідала їй. Оксана тоді розповіла мені, що її син дуже бо лісно пережив розлу чення із чоловіком і довго не розмовляв. Вони тільки недавно повернулися до нашого міста і зміна місця проживання пішла хлопцеві на користь, зробивши його життєрадіснішим. Я була рада бачити Михайла у гарному настрої.
Якось до нас у садок привезли нові шафки для дітей, і оскільки мій чоловік Василь працював у меблевій компанії, то він погодився допомогти їх зібрати. Коли скінчився тихий час, Михайло почув дивний шум і пішов у кімнату, де працював Василь. Раптом Михайло радісно вигукнув: – Ой, дядьку Василю, добрий день! А ти сьогодні теж приїдеш до нас переночувати і принесеш мені мою улюблену шоколадку? Василь зніяковів і сказав, що хлопчик, мабуть, з кимось його переплутав. Коли Василь пішов, я спитала Михайла, звідки він знає мого чоловіка.
Він сказав, що Василь був у них частим гостем, відколи вони приїхали до міста, і що його мати завжди раділа, коли приїжджав Василь. Я була у жаху і почала підозрювати, що між Василем та Оксаною щось відбувається, щось жа хливе. Я вирішила зустрітися з Оксаною, щоб надолужити втрачене, тому що ми давно не бачилися з подружкою. Якось я сказала подрузі, що заберу Мишку до себе після садка, і ввечері зайду до неї в гості і, якраз Михайла додому доведу. Коли ми з хлопчиком приїхали раніше часу, Михайло побачив Василя у своїй хаті і підбіг до нього, міцно обійняв. Позаду мого чоловіка стояла Оксана, бліда і вражена.
