Ранок почався для Каті не дуже добре. Син Михайло все нив, а чоловік бігав по хаті, вимагаючи свою білу сорочку. – Катю, де моя біла сорочка, яку я два дні тому просив тебе випрати? – пробурчав він. Катя втомлено відчинила шафу і зрозуміла, що сорочка залишилася в кошику для білизни. – Я зовсім забула про це… Вибач. Давай, я випрасую тобі іншу сорочку? – Вибачилася Катя перед чоловіком. – Мені потрібна саме ця! Ця біла сорочка! Хіба я маю десять білих на вибір? Тепер мені доведеться піти у тій, де пляма не зникла! І весь день паритися в куртці, щоб не було видно цієї чортової плями! – обурився він.
Катя намагалася його заспокоїти: – Там дуже маленька цятка. Ніхто навіть не помітить. Ти б сам не помітив, якби я тобі не сказала про неї. – Я б помітив, Катю! Я б помітив! Такий важливий день! Я сто разів говорив, наскільки важлива для мене сьогоднішня презентація. Прийдуть серйозні люди, стоїть питання про моє підвищення! – Чоловік почав kричати. Катя вже збиралася здатися, коли син смикнув її за рукав: – Мамо, я не хочу в садок! У мене бо лить животик. – У тебе щоранку бо лить животик, а мамі треба на роботу, – пояснила Катя. Зрештою Каті вдалося залишити сина в дитсадку і помчати на роботу, але тут вона зіткнулася з начальницею, Вірою Петрівною, яка була в поганому настрої.
– Катерино, який сюрприз! – вигукнула Віра Петрівна, – сьогодні майже без запізнень: лише 15 хвилин від початку робочого дня. – Віра Петрівна. Я поясню… – почала Катя. – Знаю знаю! Затори, погода… Я все це знаю, Катерино. Але, як я вже сказала: мене мало турбують ваші проблеми! – перебила Віра Петрівна. Каті стало поrано. Вона розуміла, що ще трохи і її нер ви остаточно здадуть. Тож вона вирішила взяти відпустку. Після важкого дня Катя пішла до супермаркету за продуктами. Касирка запропонувала їй ввести свій чек у розіграш, щоб виграти приз.
Катя спочатку не погоджувалась, але добра касирка підбадьорила її, і вона виграла іграшкового кролика. Увійшовши до будинку, Катя з подивом виявила там чоловіка, який готує вечерю і виба чається за свою поведінку вранці. Він запропонував провести вихідні разом. Катя посміхнулася: – Це вже не важливо. Ти не повіриш. Я виграла! – Що ти виграла? – спитала чоловік. – Кролика, – відповіла вона. – О, відчуваю, що це дуже захоплююча історія. Почни спочатку, а я слухатиму, поки готуватиму, бо попереду у нас ще цілі вихідні! – Сказав чоловік, обійнявши дружину.
