Зять Ксенії був безробітним кілька років. Жінка припускала, що його, мабуть, звільнили за провину, оскільки вона вважала, що добрий працівник рідко втрачає роботу. Ксенія знала свого зятя Ігоря вісім років і ніколи не відчувала до нього симпатії. Вона вважала, що він не підходить її дочці Наді, яка була спортсменкою, активісткою та відмінницею. Вона вкладалася в освіту дочки, яка включала гімназію, змагання зі спортивних танців, мовні курси та добрих репетиторів.
Ігор, з іншого боку, походив із простої сім’ї, відвідував звичайну державну школу, був на вісім років старший за Надю і вже був одружений – не маючи ні дітей, ні майна. Надя, однак, не погодилася з думкою матері та вийшла заміж за Ігоря. Через дев’ять місяців вона наро дила першу дитину, а ще через пару років – другу. До початку минулого року справи в сім’ї йшли відносно добре: Ігор працював, Надя теж збиралася вже розпочати. Їхнє становище сильно похитнулося, коли вибухнули всесвітні обмеження.
Ігорю дали відпустку без оплати на пару місяців, а коли компанію довелося скоротити, він втратив роботу. У результаті Надя стала єдиним годувальником, а Ігор залишився вдома – займатися дітьми, лише зрідка підробляючи. Їм було складно дозволити собі орендовану квартиру, і Наді навіть довелося проковтнути свою гордість і попросити допомоги у Ксенії. Ксенії дісталася у спадок двокімнатна квартира у престижному районі, яка коштувала великих грошей.
Надя просила, щоб Ксенія дозволила їм переїхати до квартири, але Ксенія відмовила, заявивши, що не хоче, щоб її зять жив там. Ксенія пояснила, що має пенсію і роботу, але додатковий дохід від здачі квартири в оренду їй не завадить. Вона вважала несправедливим, що їй доводиться платити за додаткову квартиру та не мати змоги здавати її в оренду. А в цей час донька та її родина ледве зводили кінці з кінцями. Багато родичів критикували дії Ксенії, але вона була непохитною.
