Я заміжня, і у нас із чоловіком прекрасна дочка. Але нещодавно у нас сталася велика сварkа, причиною якої стало моє свідоме рішення не вітати його маму з днем народження. Це була пом ста за те, що вона постійно забувала про мій день народження, хоча завжди пам’ятала про знаменні дати, пов’язані з нею, її сином і онукою. За останні вісім років ми завжди тепло вітали її і дарували їй продумані подарунки.
Декілька років тому вона продала кілька об’єктів нерухомості, що дісталися їй у спадок, і на ці гроші купила нам пристойну квартиру. Вона сама залагодила всі юридичні питання, убезпечивши майно від можливих сценаріїв у разі розлу чення. Мій чоловік вважав, що я маю бути нескінченно вдячна його матері за це – і я була вдячна. Але її постійне ігнорування мого дня народження глибоко турбувало мене.
Щороку, через тиждень після мого дня народження, вона дзвонила та вибачалася за те, що забула. Але вона жодного разу так і не спромоглася зробити мені подарунок. 8 років такої байдужості підштовхнули мене до дій у відповідь цього року. Чоловік був у відрядженні, і я вирішила не вітати його маму з її святом. Я навіть проігнорувала її дзвінок увечері того ж дня.
Звичайно, вона поскаржилася своєму синові, що призвело до нашої сварkи. -Але чому ти просто не подзвонила своїй мамі та не привітала її з днем народження? – Запитав він з незадоволеним виглядом. На що я відповіла дуже спокійно: -Не вітатиму я її, поки вона не почне згадувати про мій день народження. У результаті ми у сварці і не розмовляємо вже тиждень.
