Андрій нещодавно відзначив свій 29 день народження. Його життя було наповнене всім тим, про що він мріяв у юності, за одним винятком: він був си ротою за живого батька. Батько був далеким спогадом – людиною, яка за логікою речей мала захищати і дбати про нього та його матір, виконувати свої шлюбні обітниці. Але, коли Андрію було лише 6 років, батько закохався в іншу жінку і напередодні Нового року оголосив, що більше не житиме з ними.
Після відходу від нього не було ні дзвінків, ні візитів. Життя Андрія та його матері Людмили стало складним: розлу чення, втра та роботи, фінансові труднощі, а потім тяжка хво роба Людмили. Лікарі пропонували дорогу оnерацію, але Андрій, тоді ще неповнолітній, не міг собі цього дозволити. Він звернувся по допомогу до батька, але отримав зневажливу відмову і був залишений напризволяще.
Їхні труднощі трохи полегшили місцеві волонтери, які надали фінансову допомогу на ліки, подарувавши Людмилі ще кілька років життя. Проте чотири роки тому вона поме рла. Андрій же, закінчивши школу і почавши кар’єру, вже доросла людина, відчув себе сиро тою. Життя змінилося того дня, коли на могилі матері він зустрів дівчину.
Кохання розцвіло, і незабаром мало бути весілля. Одного дня на порозі будинку з’явився його зниклий батько, який недбало попросив запрошення на весілля і заявив, що він візьме участь у витратах. Приголомшений Андрій дав зрозуміти, що вважає себе сиротою, а його минуле залишилося позаду. Його батько так і не зміг зрозуміти, чому його син так різко відреагував на його появу та жест доброї волі.
