Після недавньої сме рті моєї 78-річної матері залишилися будинок та земельна ділянка в нашому селі. Ми з молодшою сестрою Оленою були головними спадкоємцями. Мені 55 років, я рано поїхала на заробітки, а після заміжжя оселилася з чоловіком в іншому регіоні. Через напружений спосіб життя, наповнений роботою та турботою про дітей, я рідко бувала вдома. На відміну від мене, Олена вибрала для заміжжя місцевого хлопця, що дозволило їй залишатися поряд із нашою матір’ю.
Після сме рті мами ми обидві були здивовані тим, що майно було поділене між нами порівну. Це розчарувало Олену, яка очікувала отримати всю спадщину з огляду на її постійну присутність поряд з матір’ю. Крім того, її фінансове становище було скромнішим порівняно з моїм. Ми з чоловіком, хоч і не багаті, але маємо трикімнатну квартиру, машину та деякі заощадження. З іншого боку, сім’я Олени із п’яти чоловік жила в невеликому будинку.
Спостерігаючи цей сценарій під час мого візиту для отримання спадщини, я вирішила відмовитися від своєї частки на користь Олени, враховуючи її велику потребу в будинку і землі. Жити в селі або продавати наше родове майно я не збиралася, що дало мені підставу вважати це рішення справедливим. Наша мати, прагнучи запобігти свар ці між мною та сестрою, розділила майно порівну.
Хоч я і безмежно вдячна їй за її увагу, але я вирішила вчинити так, як мені здавалося правильним. Спочатку Олена була приголомшена моєю несподіваною відмовою від своєї частки. Вона навіть висловила занепокоєння з цього приводу, але я заспокоїла її, визнавши її законне право на спадщину через її відданість нашій матері. Про цей вчинок я ніколи не шкодувала і не пошкодую.
