Таня з сумом запитала свою матір, Марію Петрівну, чи справді Софія так вчинила з ними. Марія втомлено відповіла, що Софія у своєму праві позбавити їх будинку, і їм нічого не залишається, як зібрати речі та виїхати. Таня, не бажаючи приймати цю гірку реальність, Марина замовчала, закопавшись обличчям у долоні. Життя Марини не завжди було таким складним. Вона народилася і виросла в маленькому селі, де всі знали один одного. Боязка і тиха, вона завжди слухалася батьків, що різко контрастувало з її непокірною старшою сестрою Софією.
Після невдачного шлюбу з Віктором, Марина народила доньку Таню. Віктор, не витримавши постійного втручання тещі, зрештою пішов від дружини. Після смерті владної матері батько Марини, Петро, швидко зійшовся з іншою жінкою, залишивши Марину та Таню жити у сімейному будинку. Однак його здоров’я швидко погіршувалося, і, незважаючи на всі зусилля Марини та Софії, він помер. Це була важка втрата для Марини, вона була не готова до наступного подиву: за заповітом Петра сімейний будинок перейшов до Софії.
Марина була спустошена, не в змозі зрозуміти, чому батько так зневажливо ставиться до неї та Тані. Дізнавшись про заповіт, Марина спробувала поговорити з Софією, яка гордо заявила про своє право на спадщину як старша дочка і запланувала продати будинок. Не маючи іншого виходу, Марина повідомила Тані про своє становище, і вони переїхали до Наталі Іванівни – місцевого фельдшера і дуже доброї людини. Це несподіване потрясіння в їхньому житті було пом’якшене добротою та теплим прийомом Наталії.
Через два тижні після їхнього переїзду Наталя розкрила глибоку сімейну таємницю: Марина була результатом роману їхньої матері Тамари з батьком Наталії, Іваном. Це одкровення пояснювало черству зневагу Софії до благополуччя Марини та рішення Петра виключити Марину із заповіту. Наталя зізналася, що вона насправді є зведеною сестрою Марини. Марина і Таня вирішили залишитися з Наталею і доглядати за нею, оскільки вона ставала дедалі слабшою. Коли Наталя померла, вона залишила свій дім Марині та Тані, висловивши своє глибоке кохання та подяку за їхню присутність у її останні роки життя. Цей акт доброти дозволив Марині та Тані продовжити своє життя у комфорті люблячого будинку, навіть переживши стільки потрясінь та втрат.
