Мишко ходив по квартирі, його занепокоєння свідчило про внутрішнє сум’яття. Життя привело його на нове перехрестя, і, враховуючи його минуле, він не знав, що чекає на нього попереду. Хоча його батько Роман був забезпеченою людиною, його життя було постійною боротьбою через тендітне здоров’я. І ось, вкотре Роман проходив дорогі курси лікування, через які він зазвичай довго лежав у лікарні. На жаль, мати Михайла померла, коли чоловік лежав у лікарні. Одужавши, Роман знову одружився з Оксаною, яка переїхала до них із двома доньками.
Вони всі жили у просторій квартирі, але особливого сімейного тепла між ними ніколи й не було. Згодом Мишко знайшов втіху в Поліні, дівчинці, що жила поверхом нижче. У них обох були проблеми зі здоров’ям, і вони прив’язалися один до одного. Оксана, байдужа до Михайла, була рада, що він проводить час поза квартирою. Коли Мишку було сімнадцять років, не стало його батька, і він пішов, не залишивши синові нічого. Оксана, яка, власне, контролювала ситуацію, не збиралася його утримувати.
Коли Мишкові виповнилося вісімнадцять років, Світлана, мати Поліни, взяла хлопця до себе, добре знаючи його історію життя. Якось здоров’я Поліни погіршилося. Їй потрібно дороге лікування. Мишко безкорисливо віддав усі свої заощадження на її перше лікування, нехтуючи власними потребами. Тут несподівано з’явився дядько Михайла – Тимофій. Він розповів, що Мишко успадкував бізнес свого батька. Тимофій надав гроші, необхідні для лікування Поліни, і підказав Мишкові, як керувати бізнесом.
Через кілька місяців, коли Поліна виписалася з лікарні, Мишко зробив їй пропозицію. Їм обом було по дев’ятнадцять років, і їхня чиста любов розквітла серед негараздів. Повернувшись додому, вони виявили, що Тимофій та Світлана запалали одне одного почуттями. У повітрі панувало свято, всі раділи союзам Михайла і Поліни, Тимофія та Світлани, і відзначали початок нового життя, нових сімей, сплетених з ниток любові, підтримки та надії.
