Мама з татом розлу чилися дуже багато років тому. Я була ще маленькою. Моя мама дуже любить працювати. Її город реально виглядає бездоганно. Вона завжди хотіла, щоб сусіди дивилися на наш сад і захоплювалися тим, як там все рівно, чисто і акуратно. Коли ми з сім’ями їздимо в село відпочивати від міської суєти, мама не дає нам спокою. Вона не хоче бачити нас без діла. Завжди знаходить щось для нас, щоб ми тупо не сиділи на місці. Як тільки сідаємо за стіл, щоб снідати, вона відразу починає говорити хто і що повинен зробити, дає вказівки, і тільки тоді береться за їжу.
Я цього разу поїхала відпочити з чоловіком. Ми обидва-не ледачі люди, раді допомогти мамі. Але те, що зробила вона, вже межа всього. Мама моя майже кожні три дні говорила моєму чоловікові косити траву, полоти грядки та інше. А він допомагав, але через два тижні його дістало все це. Мало того, що мама постійно стежила за нами, щоб ми все правильно робили, так ще й робила зауваження. То це неправильно зробили, то се. Чоловік мій не став терпіти це, вони посва рилися з моєю мамою, і ми пішли з ним погуляти в ліс.
Коли прийшли назад в будинок, мама моя почала лаяти нас. Мовляв, чи не соро мно нам гуляти удвох за ручки в денний час? Виявляється, ми rаньбимо її. Після кількох таких свароk більше ні моя сім’я, ні сім’я брата не хоче приїжджати до мами в село. Ми з чоловіком вирішили купити маленький будиночок загородом і відпочивати там. Не проти гостей. Наші брати і сестри можуть приїжджати до нас скільки хочуть. А мама зараз всім сkаржиться, що ми її kинули. Вона більше не може займатися городом, тому що старіє. Які ми нікчемні.
