Олеся довго мріяла про незабутню відпустку, і коли нарешті настав момент, вона вирішила скористатися цією можливістю повністю. Відпустка видалася успішною і пам’ятною, але був один епізод, який вона пробувала стерти з пам’яті. Курортні дні з Микитою були сповнені веселощів, сміху та щирих розмов. Олеся навіть не замислювалася про те, що вона заміжня жінка. Натхненні атмосферою свободи, вони завели коротку інтрижку, оповиту вуаллю нереальності.
Вони насолодилися кількома зустрічами та таємними поцілунками. Але відпустка добігала кінця, і Олеся вирішила повернутися до своєї родини та до чоловіка Максима. Вона забула про Микиту, затьмаривши його своїми обов’язками та радістю зустрічі з домашніми. Повернувшись у повсякденність, Олеся намагалася не думати про минуле і жила далі, ніби нічого не сталося. Але доля мала свої плани. Якось, коли Максим запросив друзів на вечерю, він представив Микиту як свого старого друга.
Усміхаючись і привітавшись з Олесею, Микита потис їй руку, ніби ніякої інтрижки і не існувало. Серце Олесі майже зупинилося, коли вона побачила його усмішку та веселі очі. А всередині був шторм емоцій. Олеся спробувала зберегти спокій, але її думки вирували. “Як так? Як це можливо?” – думала вона, борючись із почуттями, які спалахнули знову. Обід пройшов приємно та невимушено, але всередині Олесі тривала внутрішня боротьба. Вона бачила, як Микита та Максим сміялися, ділилися історіями та чемно розмовляли.
Вона не могла повірити, що обидва чоловіки, яких вона знала, так легко взаємодіють, не підозрюючи один про одного. З часом Олеся усвідомила, що минуле і сучасне переплелися, залишивши в її серці невирішені загадки. Вона вирішила не продовжувати цю інтрижку і зосередитись на тому, що дійсно важливо – на своїй сім’ї та на тому, що її пов’язує з Максимом. Тому що, як би складно не було, не можна забувати, що кожне рішення залишає слід, навіть якщо його не видно очима оточуючих.