Всім нам знайома проблема громадського транспорту. Там весь час трапляються ті чи інші курйози. На сидінні сидить бабуся зі своїм онуком. Підходить до них контролер. Пузо у мужика величезне – ще б два пасажира помістилося, якби він сів на дієту. Запах алкоголю від нього рознесся по всьому вагону. Почав він зганяти бабусю з місця, мовляв, для контролера призначене. Людей море, навіть тамбур був заповнений. Старенька піднялася, ніхто і не думав за неї заступатися.
А ось онук випростався і каже: – Молодець, бабуся. Вагітним належать сидячі місця, а нам постояти неважко … Всі пасажири попадали від сміху. Контролер відразу збентежився. Обличчя почервоніло. Втік. А ось ще кілька історій про дитячу безпосередність. “Таргани? У нас вдома їх просто завались!” Одного разу мій молодший брат прилюдно зганьбив батьків. Вони відпочивали в санаторії і побачили в номері таргана.
Відпочиваючі почали охати-ахати і фотографувати, щоб потім показати адміністратору. Малий подумав і сказав: – Подумаєш, не бачив я чи що тарганів, щоб їх фотографувати. У нас вдома їх просто завались! Випендрився називається. До слова, тарганів у нас ніколи не було. “А мій тато в тюрмі!” Мій чоловік – працівник СІЗО.
Якось розговорилася дочка в автобусі з якоюсь бабусею і заявила на повний голос: – А мій тато в тюрмі! Після невеликої паузи всі пасажири перевели на мене погляд, але дочка розрядила обстановку: – Працює! “Щур” Прийшли ми з онуком до моєї подруги Люди і там грали в “щурів”.
Він прийшов додому і з порога крикнув: – У Іуди вееелииичезнііі щууулиии! Живемо ми в сучасному світі, діти розвиваються дуже швидко. Часом від них таке почуєш, що вуха в трубочку згортаються. Доросла людина ніколи б до такого не додумалася б. А для дитини – все нове і цікаве, ось і висловлює свої емоції спокійно. Ми завжди з дітьми обговорюємо нові ситуації. А ви стикалися з подібними ситуаціями?
