Залишаючи стареньку матір в селі одну, сини й не сподівалися, що через рік їх чекатимуть такі зміни!Марині було майже 70 років, хоча виглядала вона набагато старше. Рідні сини без довгих коливань купили їй маленьку хатинку в забутій людьми селі і, залишивши одну, поїхали. Сказали, що повернуться скоро, а не навідувалися майже рік.
Вони щиро вірили, що бабуся вже дораховує останні дні, а будинок їй купили, щоб в квартирі місця не займала.Минає рік – і на подвір’я старої заїжджає машина з синами. Вони здивовано спостерігають за своєю старенькою, але досить жвавою мамою, яка тепер дбає про порося, кізоньки і городі. Вона то помідори приносить з городу, пригощає, то огірки, то молока пропонує. Ту ж машину спакувала по містах синам так, що ті ледь до міста доїхали.
Проходить ще один рік. І тепер перед ними бабуся, яка займається бізнесом: п’ять кізок дають молоко, яке старенька досить успішно в замороженому вигляді розсилає по пошті своїм клієнтам. Навіть теплицю побудувала, щоб мати власну розсаду.
Сини вже уважніше до своєї матері, частіше телефонують і цікавляться справами. Пропонують відправити онуків в село до бабусі на допомогу, і часто скаржаться через нестачу коштів.Але бабуся – жінка розумна. Слухає, чекає в гості, але добре пам’ятає, як і чому тут опинилася. Дружить з сусідкою, і навіть підписала з нею договір про довічне утримання. На синів надії у неї немає.
