Все сталося дуже стірмко, так, що Ірі часом здавалося, що вона пережила неприємний сон.Коли дівчина познайомилася з Юрієм, то відразу відчула, що він мамин синочок. Однак наївно вірила, що у неї вийде якось налагодити тісний зв’язок з чоловіком.Уже будучи заміжньою, Іра зрозуміла, що вона глибоко помилилася щодо Юрки. Чоловік кожен крок звіряв з мамою. Крім того, звітував про всі найменші дрібниці, що мали місце в їхньому житті.Іра почала дратуватися з цього приводу. Юра вдавався до хитрощів – йшов в магазин або просто прогулятися, і за цей час встигав про все розповісти рідній ненці. Варто сказати, що Юра був єдиним сином, тому його мама взяла за звичку відвідувати його мало не кожен день.
Відвідування супроводжувалися постійними докорами в сторону невістки.- Твої вареники занадто великі. Роби менші і тісто тонше, віддай перевагу катанню. Юра звик їсти вдома такі, – зловила Іру свекруха.- А тепер їстиме такі, як я ліплю, – напівжартома відповідала жінка.Іра зробила косметичну побілку в кімнаті. Вважала за краще свій улюблений салатовий колір. Свекруха аж в долоні сплеснула: “Юра завжди не любив салатовий. Навіщо чоловіка дратувати?».
І побігла разом з сином в магазин і купили сніжку жовтого кольору. Невістка змовчала, бо її терпінню прийшов кінець. Нарешті, на той час вона вже була вагітною, тому берегла сили для дитини.
Коли народився син, то свекруха у сина майже ночувала. Тому що, бач, вона мало уваги приділяє тепер чоловікові. А йому треба догоджати, бо на роботі працює, сім’ю утримує.Іра ледь стримувалася, щоб не зірватися на свекруху. Нарешті, закиди зробили своє.Одного разу мама прибігла в гості вже під вечір. Юра тільки що повернувся з роботи і залишив брудні черевики в коридорі. Побачивши їх, свекруха налетіла на невістку – чого це вона їх не помила і не поставила сохнути.Можливо, Іра проковтнула б і це, якби не втрутився Юрій:
– Мамо, не хвилюйся – я ще її навчу все робити, як треба.Іра зціпила зуби і почала одягати дитину. Склала в сумку все необхідне. Почала одягатися сама.Тепер мама з сином зрозуміли, про що йде мова, але було вже пізно. Вони почали погрожувати жінці, щоб негайно поклала онука в ліжечко. Іра вже цього не чула. Швидко накинувши весняну куртку і одягнувши взуття, вона вискочила на вулицю, щоб більше не чути і не бачити цих людей. З неї досить! У батьків вона знайде притулок і спокій. А такого заміжжя їй більше не треба. Нехай живуть, як хочуть!
