У мене є подруга Галя. Ми з нею живемо по сусідству, обидва одружені й виховуємо дочок. Галя дивна. Вона знає все про всіх: хто по мер, у кого весілля, хто народив. Але, по-моєму, для 25-ти річної жінки не підходить таким займатися. Жінка, у тебе дитина, краще піди з донечкою букви повчи, а не витрачай час на всякі плітки. Вона і мене в це втягує. Може подзвонити в 7 ранку, щоб сказати, що хтось по мер, або запитати про якийсь дочки двоюрідної сестри тітки Валі. Інший прояв чудаковатости Галі – повторювати все за мною. Справа в тому, що наші дочки народилися з різницею в 2 дня. Моя Надійка старше. Ще не було такого, щоб я щось купила своїй донечці, а Галя не повториться за мною. Я не проти, хай купує, але не таке ж. Наприклад: моя мама на день народження своєї онуки купила їй дитячий велосипед, такий гарний, рожевий. На наступний день, вранці, Галя розривала мій телефон питаннями про цей велосипед. Не минуло й кількох годин, як її Маруся їздила на точно такому ж велосипеді.
Іншим разом я поїхала і купила донечці кросівки на осінь. Галя вже тут як тут з питаннями, де я їх придбала. І що ви думаєте? Уже до вечора Галя скинула мені фото таких же кросівок, що вона купила своїй Марусі. І так з усім! Вона просто контролює кожен мій крок і повторює за мною! Я раніше була дурна і все їй говорила, а потім мене це почало дратувати. Нещодавно вона накричала на мою дочку ні за що. Я звичайно не відпускаю свою Надійку з двору, бо хвилююся і оберігаю її. Але в той день мені потрібно було з’їздити в лікарню, щоб забрати результати аналізів. З дитиною, як на зло, не було кому посидіти – все на роботі. Тут прийшла Галя і сказала, щоб я привела свою Надійку до неї, вона догляне, заодно діти разом пограють. Виходу у мене не було – і я погодилася. По дорозі додому, наближаючись до двору Галі, я почула крики і такі слова: – Надя, я кому сказала! Віддай Марусі її велосипед! Це її! У тебе є свій!
Що за уперта дівчисько! Я злякалася і побігла з’ясовувати, що сталося. Моя Надійка стояла в сль озах, тримаючи свій велосипед, а з іншого боку його виривали Маруся з Галею. Як тільки Галя мене побачила, відразу почала нарікати на мою дочку, що та, мовляв, речі її дочки відбирає і показала поглядом на велосипед. Я подивилася на велосипед, а потім на Галю і кажу їй: – Ти зовсім здуріла, чи може читати не вмієш? На велосипеді є наклейка “Від бабусі, коханій Наді”. Може спочатку розберешся, а не будеш кричати на мою дитину? Я була зла. Дуже зла. Не змогла втриматися і накричала на них. – А де тоді наш велосипед? – запанікувала Галя. – А я звідки знаю! Галя побігла в будинок і через хвилину винесла велосипед своєї Марусі. А потім почала ніяково виправдовуватися, мовляв, вона переплутала, вони однакові і всяке таке … Я взяла дитину за руку, взяла велосипед, і ми пішли з того знадвору. Уже місяць Галя не дзвонить і не пише. Хоч трохи спокою маю!
