Сергіївна прокинулася від звуку впали на підлогу спиць. Це означало, що вона знову заснула за в’язанням. Адже їй і в процесі хилило на сон. В’язала вона так само швидка, як і в молодості. Але в іншому їй стало важко навіть рухатися з місця. Просте миття посуду і прибирання в будинку здавалися їй складно виконуваними завданнями. Коли справа доходила до сніданку, обіду або вечері у неї серце стискалося. Їй було страшно й подумати, що з нею буде далі. У животі вирувало. Потрібно було чого-небудь та поїсти. Сергіївна, неохоче вийшла з під прогрітого пледа, але відчувши холод не отопляемую хати, накинула на себе плед і пішла кинути дров і газетних листя в піч. На превеликий щастя, у неї були подарунки від сина: обігрівач і електричний чайник. Поки піч топилася, Сергіївна заварила собі чаю з лимоном і грілася у обігрівача. Сергіївна народила молодшого сина, Мішу, в сорок років. Він ставився до мами дуже дбайливо і трепетно. Тільки у свята, звичайно, але все ж відправляв мамі подарунки на пошту. А там завжди дивувалися подарункам сорокарічного сина дев’яносторічною мамі. Колеги Михайла жили близько до його матері, чого не скажеш про нього. І всякий раз, приносячи від сина листа, вони також приносили банку солі, кави, цукру чи борошна. Овочами, фруктами і ягодами Сергіївну постачали сусіди, яким в обмін на це вона віддала частину свого городу.
Питання з м’ясом був складніше. Сергіївна все продала, залишивши собі тільки десять курей і півня. У неї більше не було сил годувати і доглядати за тваринами. Але подбав і про це: він платив знайомому фермеру, а він раз у тиждень заносив Сергіївні молока, а іноді і яловичини або річковий рибки. Вчора він приніс старій шматок телятини, а значить, можна приготувати борщу. Це улюблене блюдо Сергіївною. Ні для неї нічого смачнішого тарілки борщу в зимовий день. А на завтра вона вирішила спекти новорічного пирога з абрикосовим варенням, яке їй невістка прислала. Спече, візьме книжку і буде марно чекати приїзду Михайла. Міша не прийде. Він дуже рідко бачиться з мамою. Він надішле лист, ну або замовить телефонний дзвінок: зв’язок в їх забутому Богом селі НЕ ловила. Про яку телефонного зв’язку йдеться, коли телевізор у них нормально не ловить: тільки три канали і все. Сергіївна в останній раз включала телевізор кілька років тому. Вона знала, що жоден канал нормально не ловить. Телевізор припадав пилом довгий час на тумбочці під білою мереживною тканиною. Вечорами вона включала радіо, але аби хтось вдома говорив на тлі постукування спиць один про одного. Борщ був практично готовий, коли до неї постукав знайомий алкаш — Володя. Як тільки Сергіївна підійшла до дверей він крикнув: — Тута вона! Сергіївна рассуетілась: вдома не було прибрано, та й частування для дорогого гостя не було вдома … Вона почала збирати розкидані мотки, віднесла кухоль з чаєм на кухню, почала прибирати в вітальні, що є сили.
— Чи не метушися ти! Борщец зараз буде саме те. На цих словах до Сергіївною зайшли два мужика. Один — знайомий алкаш, другий — кошлатий бородатий мужик в старому пуховику. Він представився Пашею і сів за стіл. Переконавшись, що тут йому від Паші НЕ влетить, Володя видав: — Десять рублів не вистачає на протверезіння … Паша дав йому полтинник і показав йому де можна дешево купити все необхідне. Наостанок він додав: — Закушувати не забувай, дурень. Паша з такою насолодою їв борщ, ніби не їв нічого цілий тиждень. — Уважуха, мати. Я тут лист у варення від твого сина привіз. Він велів передати, що до твого дня народження тебе чекає великий подарунок, просить почекати. Звичайно, вона буде чекати, що ж їй ще робити? Паша перетягнув в будинок мішок борошна і стільки ж гречки, випив чаю на доріжку і поїхав. На наступний день Сергіївна спекла пиріг, пригостила їм сусідок, а ті натомість прикрасили її стіл насінням, компотами і шоколадними ботончікамі. Посиділи, поговорили трошки і зібралися по домівках. Сергіївну вони навіть не спробували запросити до себе, знали, що відмовить. У порожній хаті старенька залишилася одна. Почекала сина годинок 4, потім сил у неї більше не залишалося, вона пересіла з табуретки на диван і задрімала. Їй приснився прекрасний сон. Вона бачила уві сні, ніби до неї син приїхав в новорічну ніч; — Мамочко, я тут, я поруч. — почувся голос Мишки. Вона дочекалася сина. Він приїхав. А куди було йому подітися? В останню путь Сергіївну проводжати було якомусь.
