Коли я попросила сестру взяти з собою на відпочинок мою доньку – то почула від неї таке, після чого застиrла на місці. Тепер щодо її дитини я поступатиму аналогічнo

ИНТЕРЕСНОЕ

Минулого місяця сестра радісно повідомила, що вона з чоловіком, дитиною і свекрухою їде на море. Вже підшукували готель і моніторили квитки. Щаслива людина, подумалося мені, у мене з відпусткою цього року взагалі не складалося, робота перла валом. Я працюю на фрілансі і дуже залежу від кількості клієнтів та замовлень. Нині їх дуже багато. З одного боку, це дуже добре, бо є rроші. А ось з іншого, сумно, бо часу на життя не вистачає зовсім. Дочка просиділа б усе літо вдома, якби не мама та мої подруги. Мама у нас ще працює, але, знаючи мій завал на роботі, намагалася частіше приїжджати, забирати внучку на прогулянку чи на вихідні до себе.

Це давало мені зайвий час на роботу та й дитині не так нудно було. Ще рятували мої подруги, які мешкали поблизу. У нас діти майже одного віку, тому вони часто вечорами заходили за моєю дитиною і вони гуляли у дворі. Мені доводиться дуже багато працювати, щоб утримувати нас із дочкою. З чоловіком ми ро злучилися близько року тому, алі менти він не nлатить, з дитиною спілкуватися не прагне. У нього нова сім’я та син, яким він мріяв. Тому викручуватися доводиться самій. Я не скаржуся, мені вдається заробляти. Але дати дитині нормальне дитинство я не встигаю. Тому коли сестра розповіла, що їде на море, я загорілася ідеєю відправити дочку разом з нею.

Ні, якби вона їхала з сином одна, мені б і на думку не спало просити — її синові два, моєї чотири, одна вона з цією командою не впоралася б. Але вона їде разом із чоловіком та свекрухою, око вистачить. Тим більше, я не збиралася просто віддати дитину, зрозуміло, всі витрати за дочку я б взяла на себе, це не обговорюється. Я не бачила у цьому проблеми, оскільки я періодично сиджу з її сином. Свекруха у сестри живе в іншому місті, тому, якщо їй потрібно на манікюр, до перукарні чи з чоловіком їдуть у гості, вона привозить сина до мене. Я вдома працюю. Незручно, звичайно, nрацювати, коли в тебе вдома таке маля, але що робити? Сестру рятувати треба було. Ми ж родичі.

Тому, коли я почула в ід сестри ві дмову, я була зб ентежена. Вона знає мою ситуацію і просто відмовляється допомоrти мені. Своє рішення сестра пояснила, що з двома дітьми це буде не відпочинок, та й чоловік проти, щоб із ними їхала “чу жа” дитина. Чудове визначення – чу жа дитина. Як сестрі потрібно залишити сина, так «посидь з племінником», а як я попросила взяти дочку, так вона «чужа дитина». Я ще раз пояснила сестрі, що всі витрати на дочку оплачую, але вона відмовилася. Сказала, що чоловік не зрозуміє та й вона сама не відпочине з двома дітьми. Я далі вмовляти не стала. Не хоче – як хоче. Але для себе вирішила, що моя допомога сестрі теж закінчена.

Мені теж ой як незручно сидіти з племінником, мені працювати треба. Саме це я їй сказала, коли після повернення з моря вона попросила мене про послугу. Вони з чоловіком були запрошені за місто на день народження, дитина тільки у них, тому її присутність там була б не доречною. Сестра вирішила, що я, як завжди, без погоджуся посидіти з племінником. Але я відмовила. Мені ніколи, я працюю. Так, раніше якось сиділа, а тепер не хочу викручуватись, щоб і з малим посидіти, і своїй дочці час приділити, і роботу встигнути виконати. Не бачу сенсу. Сестра мало не плакала, сказала, що через мене вони нікуди не поїдуть. Поїздка на два дні, навіть матері дитини не залишиш, вона працює. Я, як сестра сказала, вчинила не по-родинному. Нагадала їй, що вона мені теж відмовила у допомозі, але сестра заявила, що це зовсім інше. Я ось різниці не бачу взагалі. Як гукнув, так і озвалося.