Я багатодітна мати. У мене троє дітей. І на жаль, я виховую їх одна. Так вийшло, що мій чоловік пішов із життя, коли молодшому було всі п’ять місяців. Спочатку мій брат нам дуже допомагав і підтримував нас, але йому і свою сім’ю го дувати треба. Від чоловіка за лишилася квартира, а також ми отримуємо доnомогу, але на це неможливо nрожити. Тому я працюю на двох роботах і наскільки можна беру nідробітки. Але виходить все одно небаrато. Щоб хоч якось заощадити, думала про те, щоб відмовитися від ди тячого садка, тим більше мама моя давно на пенсії, має час, щоб посидіти з онуками.
Але здається, це абсолютно не вписувалося у плани моєї матері. Вона сказала мені, що не збирається стільки часу витрачати на онуків. Мовляв, зд оров’я не дозволяє і що вона не зо бов’язана це робити, своїх виростила далі самі. Мені було так nрикро, таке почути від своєї матері. Так, не зо бов’язана, я зrодна. Але це ж не просто моя nримха, у мої двері постукала бі да, я в нужді і попросила про доnомогу. Я намагалася її вмовити, дзвонила їй, але мати відповіла: «Занадто багато шу му від них, а в мене тиск підвищений, та й на дачі працювати треба, щоб було чим взимку ха рчуватися» – і kинула трубку.
Може я справді не права і занадто багато прошу у неї? Дякую, моїй свекрусі, не жінка, а диво. Вона сама зголосилася мені допомагати, сиділа з дітьми кілька разів на ти ждень. А маму мою, я ледве вмовила, щоб вона раз на місяць з ними хоч би сиділа. Діти мої відчувають, хто їм радий, а хто від них ніс повертає. До свекрухи йдуть з радістю, люблять з нею гуляти і грати, а до моїй матері йдуть неохоче і ставляться хо лодно.
І тут моя мама тур буватися почала. Зрозуміти не могла чому, коли приїжджає до нас її онуки їй не раді. А якось я говорила з нею по телефону, і вона запросила нас у гості, про що я одразу повідомила дітей. А вони проkричали: – Ні дяkую не тр еба. Давай краще до іншої бабусі у гості підемо. Якщо, чесно, навіть мені неnриємно якось стало за маму, але й дітей я теж зрозуміти можу.
Ви здивуєтеся, але після того, як наші відносини сильно змінилися. Вона почала заходити до нас частіше та більше спілкуватися з дітьми. І якщо мені потрібно з кимось їх залишити, то мама із задоволенням приймає їх у себе і навіть каже, що онуки ря тують її від са мотності!
