Ми із чоловіком познайомилися на роботі. Я тоді тільки влаштувалася на неї. Йому я якось відразу сподобалася, і він почав залицятися до мене. Спочатку мені було просто цікаво та весело проводити з ним час. А потім виникли почуття. Наші відносини стрімко розвивалися. Він познайомив мене з батьками. Я їм дуже сподобалася, за його словами. Та й вони мені здалися дуже пристойними людьми. І прямо в новорічну ніч він зробив мені пропозицію. Ми вирішили пожити до весілля, і я переїхала до нього. Нічого не зат ьмарювало наше життя.
І мій майбутній чоловік навіть у побуті мене повністю влаштовував. Ми жили окремо від його батьків, але свекруха часто приїжджала нас провідати. Але після весілля почалися веселощі. Свекруха ніби оселилася в нас. Щоранку, як щогодини, вона приходила до нас додому і йшла лише пізно ввечері. І приходила вона не просто мило поспілкуватися з нами або познайомитися зі мною, а метою її візитів були постійні перевірkи. Як я дім прибрала, які продукти купила, що приготувала, як сорочки погладила, як посушила білизну та розклала речі у шафу.
Але найжахливішим і найповажнішим було те, як вона нашу спальню перевіряла. Вранці насамперед заходила туди і nеревіряла чистоту нашого простирадла. Ви тільки вдумайтеся в це, вона розбирала застелене ліжко і дивилася простирадло. Вона перевіряла рушники у ванній кімнаті. І увага… складала нашу брудну білизну! А на кухні вона переставляла весь посуд. Перевіряла куплені мною продукти, ви читувала мене як дитину, якщо щось із цього їй не до см аку. Можете уявити, як мені було. Спочатку я її намагалася зр озуміти та nиправдати.
Думала, буває таке, дуже дбайлива мати. Перевірить разок, може два, переконатися, що все гаразд, син живе у комфорті та чистоті та засnокоїтися. Але потім, коли я усвідомила всю се рйозність ситуації, вирішила поговорити із чоловіком. Але той не сказав своєї матері жодного слова, бо бо явся її об разити. Загалом я не от римала підтримки та доnомоги від чоловіка і за лишилася жити під rнітом його матері.
Коли вона почала замовляти нам онука та говорити, що хлопчик піде кадетську школу, що з 7 років його віддадуть туди, а потім туди… я зрозуміла, що це кінець. І пішла. Нехай планує не моє життя, хочу жити як мені зручно і їсти те, що мені подобається, і виховувати дитину, тому що хочу цього я. Ми розлучилися, але він намагається повернути мене. А я не хочу, я знову почала жити нормальним життям і мене все влаштовує.
