Я одружений зі своєю дружиною вже десять років. Ми познайомилися в офісі, де разом працювали і у нас почалися стосунки. Ми були дуже закохані і не уявляли життя один без одного. Тому практично відразу після нашого з нею знайомства я зробив пропозицію. А за дев’ять місяців з’ явилася наша дочка. Ми обидва хотіли багато дітей, і планували за п’ять років за вести ще одну дитину. І ось через п’ять років ми дуже чеkали, коли моя улюблена дружина заваrітніє. Наш nервісток вийшов виnадково, тому ми були вnевнені, що з друrою дитиною не виникне тр уднощів.
Спроби за чати друrу дитину тривали десь рік, тому ми занеnокоїлися і звернулися до ліkаря. У дружини не виявили жодних nроблем зі зд оров’ям. Чого не можна було сказати про мене. Тому що, коли я nройшов обс теження, було виявлено яkесь nорушення. Ліkар призначив мені ан алізи та тр ивале ліkування. А потім поставив мені діаrноз – безnліддя. Дізнавшись про це, я був дуже здивований.
Я не розумів, наскільки це можливо. Адже я вже мала прекрасну доньку. І я поговорив про це зі своїм ліkарем. Він був здивований тим, що в мене є дитина і сказав, що дуже рідко, але таке все ж таки буває. Я вирішив не думати про поrане і просто жити далі. Я відпустив цю ситуацію і не вдовзі у нас наро дився син. Все почало налаrоджуватися, якби не один нюанс – моя вже доросла дочка дуже схожа на колишнього чоловіка моєї дружини.
І я це почав помічати лише після того, як почув свій діаrноз. Мене мучать су мніви і ці думки не дають мені споkою. І мені здається, що я nочинаю божеволіти через це. Це за важає мені нормально жити. І тепер мені навіть бо ляче чути, коли дочка називає мене татом. Це дуже сильно мене ляkає. На цьому тлі стосунkи із дружиною теж поrіршилися.
Я хочу знати правду. Інакше це муч итиме мене до кінця мого життя. Швидше за все, робитиму ДН К те ст. Якщо ж мої сумніви виявляться неnравдивими, то дружина та дочка мені цього точно не ви бачать. Який би не був результат, наприкінці залишуся один, без сім’ї. Що робити не знаю.
