Анна одружилася, коли їй було двадцять. Але її шлюб не тривав довго, бо чоловік зізнався, що має коханку і попросив у неї розлучення. У них був трирічний син і він пообіцяв, що надаватиме їм фінансову підтримку та поїхав до Америки зі своєю новою коханою. Там він відкрив свій бізнес і його справи пішли вгору. А коли хлопчик підріс, він теж виявив бажання поїхати до Америки і спробувати свої сили там, адже в цій країні, як відомо, набагато більше можливостей та перспектив. Через рік їм вдалося залагодити справи із документами, і він переїхав до батька. Коли в нього вже була робота і він твердо стояв на ногах, син кликав Ганну, але вона не хотіла змінювати звичний їй спосіб життя. Вона вже мала налагоджене життя: улюблену роботу, пристойну зарплату.
До того ж, було вже певне коло спілкування. Грошей вона не потребувала, бо здавала в оренду квартиру сина, яку подарував йому дідусь. Але, незважаючи на все це, у неї ще з молодості збереглася звичка відкладати кожну копійку. Якось вона познайомилася з дуже привабливим та цікавим чоловіком і через якийсь час вони почали жити разом. Він мав власну компанію і гроші він витрачав пачками, нічого не відкладав. Ганна скільки не намагалася перевчити його, все було без толку. І якось до них прийшов дорослий син цього чоловіка і просив у них велику суму грошей, щоб поміняти свою машину на новішу. Він сподівався, що батько допоможе йому в цьому питанні, але, зрозуміло, ніяких заощаджень у нього не було. Тож він змушений був йому відмовити. Про заощадження своєї дружини, а тим більше про наявність квартири, він нічого не знав. Однак через півроку у Ганни захворіла племінниця.
Їй потрібна була дорога операція. Це було питання життя і смерті, тому вона, як дізналася про це, відразу вирішила допомогти. Так вона віддала практично всі свої заощадження племінниці. А коли про це дізнався її громадянський чоловік, то був просто в люті. — Ото як? Для мого сина в тебе грошей не було, а для племінниці будь ласка. Могла б зробити чесно – віддати одну половину моєму синові, а іншу своїй племінниці. Що це за сім’я така, коли ти від мене свої гроші ховаєш! Кричав він на весь голос. Ганна намагалася пояснити, що це не те саме, але він і слухати не хотів. Зібрав свої речі та пішов із дому. Не знаю, як Ви вважаєте, але я впевнена, що Анна вчинила абсолютно правильно. І її добро їй обов’язково повернеться.
