– Віка, привіт. Як у тебе справи? – Добре все, дякую. Ти як? – Слухай які у тебе плани на завтра? — Нічого особливого, просто посидимо вдома, може, фільм якийсь подивимося. — Тоді в мене є краща пропозиція для тебе. У нас є маленька, але дуже затишна дача у селі. А який там вигляд, тобі точно сподобається! Поїхали завтра з нами! – Відмінна пропозиція. Я тільки за. З’їздимо на шашлики, поки що хороша погода. — Так, там неподалік хвойний ліс — подихаємо свіжим повітрям, трохи погуляємо. — Добре, вирішено їмо. — Тоді збирайтеся, маринуйте м’ясо на шашлик і приїжджайте до нас, адресу я надішлю. – Чудово домовились. Це дзвонила моя нова співробітниця з роботи. Мені вона була симпатична, спілкуватися з нею було дуже приємно. Відразу після нашої розмови я відпарилася в магазин. Купила три кілограми м’яса, цибулю, зелень, сир, хліб і тортик як десерт.
Коли повернулася додому, поставила маринуватися м’ясо і закинула в кошик приголомшливе грузинське вино, яке зовсім недавно привезла мені подруга їхньої Кахетії. Подумала, що цього цілком вистачить, адже вони, напевно, теж візьмуть пару продуктів із собою. Вранці ми з чоловіком зібрали дитину і поїхали на ту адресу, що вона мені надіслала. Коли ми доїхали, я дуже зраділа, тому що місце виявилося справді чудовим. Вигляд був просто чудо. У центрі ділянки стояв навіс і мангал, а в них була лише одна маленька сумка. Але я подумала, що решта, напевно, у них у будиночку. Поки чоловіки займалися розведенням вогнища, вона показувала мені будинок і ділянку, розповідаючи при цьому всякі кумедні історії, які трапилися з ними на цій дачі. Наші діти непогано порозумілися, без кінця веселилися і грали разом. Атмосфера сприяла відпочинку. За дві години чоловіки покликали нас їсти шашлик.
А ми вже гарненько нагуляли апетит, адже відомо, що на свіжому повітрі їсти хочеться більше, ніж зазвичай. І коли ми підійшли до столу, я, м’яко кажучи, була дуже здивована, що на ньому була тільки та їжа, яку ми привезли із собою. Ми сіли їсти, шашлик вийшов надзвичайно смачний та соковитий. Потім господиня будинку почастувала нас кавою, і ми збиралися їхати додому. Наостанок, проводжаючи нас, моя співробітниця сказала, що вони добре провели час з нами, а потім додала, що тільки наступного разу нам було б непогано принести трохи більше м’яса, а то було замало. Це мене просто вбило. Після цього відпочинок у нас залишився дуже неприємний осад. Правильно кажуть, що дізнатися про людину краще можна, якщо поїхати з нею в подорож. А в нашому випадку вистачило й маленької подорожі.
