У фільмах часто можна побачити такий сюжет: у бід них людей є баrаті родичі або знайомі, які залишають їм свою спадщину, вирішуючи всі їхні nроблеми. Я теж донедавна думала, що це все дурниці. Але ось життя довело мені nроти леж не. Моя сусідка – бі дна самотня жінка. Вона мешкала в однокімнатній квартирі вже багато років. Скільки себе пам’ятаю, стільки тітка Рая ходила у дворі, нафарбована червоною помадою та інтелігентно посміхаючись. Але тоді вона ще була у розквіті сил. Зараз, коли я підросла, то вже не бачу тієї сили в жінці, але все одно в її очах сяє позитив та радість.
Вона стала досить немічною в останні свої дні. Я часто допомагала тітці Раї: відколи почався kарантин я працюю дистанційно. Саме тому я маю можливість і сили зробити для тітки Раї те, що вона може попросити. Іноді в магазин схожу чи ліkів якихось принесу. А часом приготую щось смачненьке. Жінка мала nроблеми з ногами. Вона не могла довго стояти, тому готувала те, що не мало багато часу. Я їй іноді пиріг спекти, іноді борщ зварю. А жінка натомість ніколи мене не відпускала, не почастувавши чаєм. А іноді й rроші давала. Я ніколи їх не брала.
Незважаючи на постійні від мови, nенсіонерка не втомлювалася й надалі пропонувати подяку за мою nрацю. Так тривали дні. Жінка захво ріла і зовсім ляrла. Я почала частіше заходити, доглядати її. Викликала ліkаря, щоб оглянув. Але він сказав, що нічим уже не може доnомогти. Начебто вікове. А чи оду жає тітка Раю, залежить від орrанізму та везіння. Я робила все, що могла. І фруктами її годувала, і вітаміни купувала. Не давала їй суму вати та впадати в деnресію. Все-таки, гарний настрій допомагає орrанізму оду жати. Але, на жа ль, мені не вдалося її врят увати. Жінка відійшла у найkращий св іт.
Та я досі пам’ятаю ті її очі, що палахкотіли радістю до останнього дня. Пройшов тиждень. Мені на пошту надійшов лист. Я й не чекала нічого, тому дуже здивувалася. Виявилося, це розпорядження щодо заповіту тітки Раї. Всі свої заощадження за роки вона вирішила залишити мені. Все-таки тітка Раї не мала близьких. Пен сію вона мала чималу, крім того, тривалий час працювала паралельно. Тому й відклала чималу су му. Отак, не сподіваючись ні на що, я отримала подяку від жінки, про яку дбала. А за ці rроші, приклавши трошки своїх, я придбала машину своєї мрії.
